Частіше звертайтеся до сови в присутності дружини, а дружинині звертання ігноруйте (за відсутності сови можете бути з дружиною ласкавішим, це згладить гострі кути).
Сови, старші за п’ятдесят років, звичайно самі розмовляють з господарями - мова їхня спочатку уривиста й невиразна, однак згодом, розговорившись, пристаркувата здорова сова здатна промовляти зв’язні промови тривалістю до десяти хвилин. Особливий ефект мають вимовлені совою тости; інколи сова здатна дати пораду, але чи прислухатись до неї - діло ваше. Розраховувати на справді слушну рекомендацію може тільки той, хто все совине життя ставився до своєї пташки, як до близького родича.
Якщо ваша сова померла, ваш обов’язок поховати її згідно з відповідним обрядом. Після тримісячної скорботи ви можете завести іншу сову, але можете й зберегти вірність колишній пташці. Маг, що береже вірність померлій сові, називається безсовцем (безсовкою)”.
Мовчання ставало зовсім уже незрозумілим і навіть лячним.
Зовні все було дуже доброзвичайно. Орі дали можливість помитись і причепуритись. Мені дали можливість провести час перед каміном, тупо дивлячись у вогонь; босі ступні мої висохли й неприємно пошкарубли.
Гороф мовчав. З моменту, як ми ввійшли до замку, він не вимовив ні слова.
Він з’являвся й зникав. Ходив із кутка в куток, і сова на його плечі незадоволено крутила головою. Він дивився то на мене, то в стелю, то на свою праву руку, то в камін, то в килим; мені хотілося спитати його, куди подівся дракон. Мені хотілося спитати його, що він знає про кольорові камінчики із серпанком магічної волі. Зрештою мені хотілося спитати, де в цьому замку нужник…
Але він походжав, самим виглядом своїм відбиваючи охоту питати, і мало-помалу я переконувався, що моя розповідь уразила надступеневого зі Горофа куди більше, ніж я гадав.
З’явилась Ора - чиста, задоволена, запашна; заглибилася в крісло поряд зі мною.
Мовчання затягувалось. Гороф походжав по кімнаті за нашими спинами.
Знічев’я я спробував уявити, де тепер бродять мої штани, куртка, сорочка, чоботи й інше. Якби я мав зайвий час і сили, можна було б пожартувати з тих негідників, що пограбували мене. Хоча вбрання моє напевно знепридатніло, постраждало від лісової пожежі… Хоча ні за які діаманти я не погодився б надіти штани, які встиг уже приміряти немитий розбійник… Це була б чиста помста, знущання без усякої вигоди; я мрійливо всміхнувся.
Одна біда: у присутності пана Горофа мені треба ощадити сили. Тим більше, що мовчання з неввічливого стає просто небезпечним…
Ора не витримала першою.
- Люб’язний Марте… - промовила вона м’яко, мало не запобігливо. - Мені здається, вже можна обговорити… поділитись одне з одним…
Гороф різко смикнув плечем, струшуючи заснулу сову. Магічний птах упав, як мішок з піском, - і тільки за мить до зіткнення з підлогою втнув віраж, уникаючи ганебного падіння.
