птаства, кажанів і комах.
— Це краще за всякі лови,— розвеселився Сі-
рий Брат, коли Балдео, крекчучи, нахилявся і
до чогось придивлявся.— Він схожий на свиню,
яка заблукала в очеретах. Що він там бурчить?
Мауглі пояснив:
— Він зробив висновок, що довкола мене ти-
рлувалося ціле збіговисько вовків. Каже, буці-
мто зроду в житті не бачив такого сліду і добря-
че вже втомився.
— Він того сліду не знайде ніколи,— сказала
Багіра і сховалась за дерево, мов грала в пі-
жмурки.
— А зараз що робить цей бідолаха?
— Збирається їсти або пускати дим із рота.
Люди завжди щось роблять ротом,— зауважив
Мауглі.
Мовчазні слідопити побачили, як старий
набив люльку і запалив. А вони старанно вню-
хувалися в запах тютюну, щоб потім упізнати
Балдео навіть найтемнішої ночі.
Невдовзі стежкою пройшли вуглярі і, звісно,
спинилися побазікати з Балдео, який вважався
знаним мисливцем у цих місцях. Вони посідали і
