що ж, спробуймо!
Пантера нахилила голову, щоб її голос почули
якнайдалі, протяжно закричала. Опівнічний по-
гук серед білого дня хоч на кого міг навіяти
жах.
Мауглі послухав, як прокотився цей згук по
Джунглях. Він то слабшав, то дужчав, то сти-
хав. Хлопчик біг Джунглями і сміявся вдоволе-
но. Він бачив, як вуглярі збилися докупи, а ру-
шниця Балдео задрижала, як лист на вітрі. По-
тім Сірий Брат провив:
«Йа-ла-хі! Йа-ла-хі!» — мисливський поклик
Зграї, коли вона жене поперед себе велику сіру
антилопу.
Звуки ці, здавалося, линули з усіх боків. Вони
ближчали, ближчали, поки не обірвалися на
пронизливій ноті. Решта вовків підхопила цей
поклик, і навіть Мауглі міг би поклястися, що
вся Зграя жене дичину по гарячому сліду. А по-
105
тім усі четверо затягли чудову вранішню Пісню
Джунглів з усіма переливами й руладами на всю
потужність молодих вовчих горлянок.
Ніякий переказ не може передати враження
від цієї пісні, а також зловтіху, що її вкладали
