вовки в кожен звук, коли почули, як затріщали
гілки під вагою людей, котрі з переляку полізли
на дерево, і як Балдео почав проказувати
заклинання й замовляння. Вовки тим часом
полягали й поснули, як і всякі чесні трудівники:
не можна братися до роботи не виспавшись.
А Мауглі долав милю за милею (по дев'ять
миль на годину) і радів, що анітрохи не ослаб
після стількох місяців життя серед людей. Він
думав лише про те, як звільнити Мессуа з чоло-
віком із пастки, хоч яка б вона була. А вже по-
тім можна буде порахуватися з усіма за себе.
Спустилися сутінки. Ось і знайоме пасовище, і
дерево, під яким очікував його Сірий Брат того
ранку, коли Мауглі вбив тигра. Попри злість і
образу на людей, у хлопця перехопило подих,
щойно він вгледів сільські покрівлі. Усі поверну-
лися з поля раніше і, замість того щоб
«Людям неодмінно треба розставляти пастки
на інших людей, без цього вони не можуть,—
подумав Мауглі.— Дві ночі тому вони ловили
мене, сьогодні — черга Мессуа та її чоловіка. А
зараз, очевидно,— знову моя черга».
106
Він проповз під сторожею, дістався хатини і
