— Це діло всього села. Мене вважають багаті-
єм, бо у мене багато худоби. А ми з нею чаклу-
ни, бо пригріли тебе.
— Не розумію. Хай розкаже Мессуа.
— Я вигодувала тебе молоком, Натху, па-
м'ятаєш? — несміло спитала Мессуа.— Адже ти
мій синок, якого викрав тигр, але я любила
тебе завжди і не забула. А вони кричать, що я
— мати перевертня і тому повинна вмерти.
— А що таке перевертень? — спитав Мауглі.—
Смерть я уже бачив.
Чоловік похмуро зиркнув на нього спідлоба, а
Мессуа всміхнулася спраглими вустами.
— Бачиш? — сказала вона чоловікові.— Я
знала, я казала тобі! Який він чаклун? Він
просто мій син, мій дорогий хлопчик!
— Син чи чаклун — яка різниця? — буркнув
чоловік.— Вважай, що ми вже мертві.
— Он там — стежка в Джунглі,— показав на
вікно Мауглі.— Руки і ноги у вас розв'язані. Ті-
кайте.
— Ми не знаємо Джунглів, синку, так, як ти їх
знаєш,— почала Мессуа.— Нам не втекти
далеко.
