руки, але не теплішають. Хіба вони на щось
згодяться в іншому місці?
Чоловік Мессуа сердито озирнувся.
— Який він перевертень? Він просто при-
дурок! На ці гроші я можу купити коняку. Нас
так побили, що ми не втечемо далеко, а за
годину за нами кинеться все село.
— Кажу вам, не кинуться! Я цього не до-
зволю. Але кінь — це добре, бо Мессуа зовсім
знесилена.
Чоловік ретельно сховав у пояс всі гроші.
Мауглі допоміг жінці вибратися назовні, і
прохолодне нічне повітря трохи збадьорило її.
Але темні Джунглі під зоряним небом були тає-
мничі і страшні.
— Ви знаєте дорогу? — прошепотів хлопець.
Обоє кивнули.
— Гаразд. Тільки ж пам'ятайте: боятися нічо-
го. І квапитися надто не варто. Але... попереду
й позаду ви, можливо, почуєте спів.
Краще хай нас розтерзають звірі, аніж
111
спалять люди,— сказав чоловік Мессуа.
Але жінка поглянула на хлопчика і всміхнула-
ся.
