не міг прийти раніше, Сестро, але мені здалося,
що ти гукала мене.
— Я... може, й погукала у розпалі бою,—
зніяковіла Багіра.— Балу, ти поранений? —
звернулася вона до ведмедя.
— Не знаю, як вони не розірвали мене на сот-
ню маленьких ведмедів,— сказав Балу, стате-
чно пригладжуючи шерсть.— О-о! Мені боляче!
Каа, ми тобі зобов'язані життям, ми з Багірою...
— Це дрібниці. А де ж хлоп'я?
— Я в пастці! Я не можу звідси вилізти! — гук-
нув Мауглі з альтанки.
— Заберіть його скоріше! Він скаче тут, як
павич, і передавить усіх наших діток! — подали
голос кобри з літнього павільйону.
— Ха-ха! — засміявся Каа.— У нього скрізь
друзі, у цього хлопця. Відійдіть подалі, я проб'ю
стіну.
Каа знайшов щілину у мармуровій стіні,
примірився, підвівся над землею і з розгону
вдарив у стіну. Вона розсипалася на порох,
Мауглі вискочив у пролом, кинувся до Балу та
Багіри і став між ними, обнявши їх за шиї.
— Ти не поранений? — ласкаво спитав Балу.
