Мауглі поклав руки на плечі своїх друзів, і
обоє здригнулися, наче щойно прокинулися.
— Не знімай руки з мого плеча,— прошепоті-
ла Багіра,— бо я піду... піду до Каа. А-ах!
— Ходімо звідси. Хіба не бачиш? Це старий
Каа виписує свої кола в поросі.
І всі троє вислизнули крізь пролом у стіні і
зникли у Джунглях.
— Ху-х! — зітхнув Балу, ніби прийшов наре-
шті до тями, коли вони вже стояли під тихими
деревами.— Ніколи більше не буду просити
допомоги в Каа! — І його аж пересмикнуло
всього.
— Каа знає більше за нас,— сказала Багіра.—
Іще трохи — і я б посунула йому в пащеку.
— Багато хто потрапить туди, перш ніж місяць
зійде ще раз,— відповів Балу.— Каа добре
полює — на свій лад.
— Але що це все значить? — спитав Мауглі,
який досі нічого не знав про магнетичну силу
змія.— Я бачив тільки великого змія, що випи-
50
сував кола по землі, доки не стемніло. І ніс у
Каа був геть розквашений. Ха-ха!
— Мауглі,— сердито сказала Багіра,— ніс він
