бамбукових заростях.
Протягом наступних місяців Мауглі майже не
виходив із села. Він вивчав звичаї людей, їхнє
життя. Передовсім слід було звикнути до по-
в'язки на стегнах, хоча вона йому дуже заважа-
ла, потім — навчатися лічити гроші, хоч він і не
міг збагнути, навіщо вони потрібні. А ще —
орати землю, в чому він взагалі не бачив ніяко-
го глузду. Сільські дітлахи щодня дражнили
його. На щастя, Джунглі навчили Мауглі стри-
мувати свій гнів, бо від цього залежало його
57
життя і харчування. Але як же йому впеклися ті
кпини! То вони глузували, що він цурається
їхніх ігор, то передражнювали, як він говорить.
Коли б він не почувався мисливцем (а мисли-
вець не займає малу, беззахисну істоту), він
роздер би їх на шматки!
Мауглі сам не знав своєї сили. У Джунглях він
почувався слабкішим за звірів, а в селі люди
казали, буцімто він сильний, як бик. Він не ро-
зумів, що таке страх. А коли сільський жрець
сказав йому, нібито божок у храмі гнівається на
Мауглі, що він украв у жреця солодкі плоди
манго, Мауглі вхопив статую божка і попрохав:
— Зроби так, щоб божок розгнівався і я міг
