кобра, і їй кожного вечора ставили блюдечко з
молоком, бо вона вважалася священною.
Яких дивовижних історій можна було наслуха-
тися тут! Про людей, богів і привидів, про звірів
у Джунглях. У хлопчаків, котрі сиділи довкола
дерева, аж дух перехоплювало. Іще б пак —
Джунглі були ось тут, поруч: то олень або ди-
кий вепр підриє посіви, то тигр на очах у всіх
вкраде якогось бідолаху.
Отак собі Балдео просторікував під захоплені
вигуки, а Мауглі (хто краще за нього знав жит-
тя Джунглів?) затуляв рот рукою, щоб не
засміятися.
Балдео саме розказував побрехеньку, що
тигр, який украв сина Мессуа, був перевертень
і в нього вселилася душа злого старого ли-
хваря, котрий помер кілька років тому...
— Я в цьому переконаний,— казав він,— бо
Пуран Дас завжди накульгував. Йому прибили
ногу під час бунту, коли спалили всі його облі-
кові книжки. А тигр, якого ви всі знаєте, теж
кульгавий! Хіба ні?
— Так воно й є! — потвердили бородані.
— Невже вас цікавлять його побрехеньки? —
59
не витримав Мауглі.— Цей тигр накульгує, бо
