із дітей Матері Вовчиці).— І навіщо оце я біг за
тобою аж двадцять миль? Від тебе тхне димом і
хлівом — зовсім як від людини. Та прокидайся
ж, сонько, я приніс тобі новини.
56
— Чи всі здорові в Джунглях? — спитав
Мауглі, обіймаючи його.
— Усі, окрім вовків, яких обсмалила Червона
Квітка. Та слухай далі! Шер-Хан подався в
далекі хащі, буде полювати там, поки не загої-
ться шкура,— вона вся в дірках. Він поклявся,
щозакинетвоїкісткиврічку,коли
повернеться.
— Ну, це ми ще побачимо. Я теж поклявся де
в чому. Але новини завжди приємно чути.
— А ти не забудеш, що ти вовк? Люди тебе не
примусять забути нас? — занепокоєно спитав
Сірий Брат.
— Нізащо! Я ніколи не забуду ні тебе, ні всіх,
хто живе в нашій печері. Як не забуду й того,
що мене вигнали із Зграї...
— ...і що тебе можуть вигнати й з іншої зграї,
Маленький Брате. Люди — вони завжди люди, і
мова їхня схожа на жаб'яче квакання в ставку.
Коли я прийду сюди знов, я чекатиму тебе в
