заводі під Бджолиною Скелею ще можна пі-
рнати?
— Раніше можна було, а зараз — хіба для
того, щоб голову розбити,— Мауглі зверхньо
поглянув на дикобраза — він-бо знав про це
більше, ніж п'ять дикобразів, разом узятих.
— Гонору тобі не позичати, однак не завади-
ло б і трохи розуму,— Сахі шаснув у кущі, щоб
хлопець, бува, не пожбурив чим-небудь у ньо-
го.
Мауглі передав ведмедеві Балу свою розмову
із дикобразом. Балу на мить задумався і
пробурмотів:
— Як на мене, то я поміняв би місце полюван-
ня, поки інші не похопилися. Та тільки полю-
вати в чужому місці — не дуже приємна річ, ча-
сто це кінчається поштурховиськом. Почекаймо
трохи — нехай зацвіте махуа.
Цієї весни дерево махуа, плоди якого так лю-
бив Балу, так і не зацвіло. Ніжно-жовті пелю-
стки спалила спека, і вони осипалися, не давши
зав'язі. А спека дихала палючим жаром, і Джу-
нглі пожовкли, побуріли. Зелені чагарі на
схилах висохли і стали схожими на дріт, чудові
лісові озера повисихали і вкрилися кіркою, а
