пливи! Але при цьому весь час повторюй подумки:
— І все? — здивувався Сергій.
— І все, — кивнув Діма.
— Неодмінно так і зроблю! — радісно засяяв Сергій. — Величезне вам спасибі!
— Нема за що, — кинув Діма, — дрібниці.
Хлопці хутко поковтали чай, Сергій вихопив із холодильника торт для класу — й вони заспішили до школи: адже по дорозі треба було ще заскочити до Олега за його портфелем.
А Діма подякував бабусі за чай, повернувся в кімнату, зручно вмостився в кріслі й заглибився у читання своїх мемуарів.
У клас хлопці заскочили майже водночас із дзвоником.
Ледь перевівши дух, Сергій відразу помітив порожнє місце Птурської, і серце його покотилося десь аж у п'яти.
«Як же я забув! — із розпачем подумав він. — Та й Діма не згадав. А обіцяв сьогодні повернути її!»
І він відчув, як це не дивно, що йому страшенно не вистачає Вітки з усіма її жартами, шпильками й стусанами.
Після третього уроку до Сергія підійшла вчителька і спитала:
— Кудлик, ти, часом, не знаєш, чому Птурської сьогодні немає у школі?
Сергієві аж дух перехопило, Але зрештою він якось пересилив себе й вичавив:
— Мабуть, захворіла... Вона вчора, здається, кашляла.
Його відповідь ніби задовольнила вчительку. В усякому разі, вона більше ні про що не розпитувала, тільки попрохала Сергія знову занести Птурській домашнє завдання.
— А я після уроків сама їй подзвоню й узнаю, що з нею, — додала вчителька й пішла собі.
А Кудлик так і вкляк на місці! Це ж коли вчителька подзвонить, все стане відомо: і те, що Вітки не було в школі, й те, що й у бабусі вона не ночувала.
У повному розпачі відсидів Сергій так-сяк до кінця уроків. На щастя, його не викликали.
Та лише скінчився четвертий урок і клас почав збиратись у басейн, як Сергій згадав Дімину пораду й почав повторювати про себе чарівні слова.
