Ця назва звучатиме по німецькому просто колосально
Дік неквапно натискав на педалі велосипеда, раз у раз поглядаючи на Дан-дю-Міді і примружуючись, коли між прибережними готелями Монтре зблискувала дзеркальна гладінь озера. Серед перехожих він помічав англійців, які вперше після чотирирічної переправи з’явилися тут і тепер ходили групами, роздивляючись довкола пильно й сторожко, мов герої детективних романів; напевно, їм здавалося, що за кожним рогом у цій сумнівній країні на них чатують добре вишколені німецькі банди. На руйновищі, що його залишив після себе сель, кипіла робота, зводилися нові будинки. В Берні й Лозанні незнайомі люди не раз питали в Діка, чи можна цього року чекати приїзду американців: «Якщо не в червні, то хоч у серпні?»
На ньому були короткі шкіряні штани, військова сорочка, спортивні черевики. В рюкзаку — переміна білизни й бавовняний літній костюм. На станції гліонського фунікулера він здав велосипед у багаж і вмостився з кухлем пива на терасі станційного буфету, з якої видно було, як схилом під кутом вісімдесят градусів повзе вниз жучок-вагончик. Одне вухо в Діка було повне закипілої крові ще з Ла-Тур-де-Пельц, де він раптом почав чимдуж натискати на педалі, аби довести собі, що ще не втратив спортивної форми. Він попросив спирту й промив вухо; вагон фунікулера тим часом підповз до перону. Пересвідчившись, що велосипед на багажній платформі, він закинув свій рюкзак у нижнє відділення вагона й увійшов сам.
Вагони гірських колій мають скісну форму, кут скосу в них приблизно такий, як у крис капелюха, власник якого воліє залишатись невпізнаним. Слухаючи, як булькотить вода, витікаючи з камери під вагоном, Дік захоплено думав про дотепність конструкції: камера другого вагона, що нагорі, наповнюється в цей час водою, і як тільки гальма будуть відпущені, той другий, важчий, почне спускатися, тягнучи вгору свого двійника. Справді геніально!
Двоє англійців, що сиділи навпроти Діка, обговорювали надійність троса.
— Трос англійського виробництва витримує, як правило, п’ять-шість років. Позаторік німці перехопили в нас замовлення, і хочете знати, на скільки вистачило їхнього троса?
— Ну, цікаво,
— На рік і десять місяців. А потім швейцарці продали його італійцям. Ті не дуже прискіпуються до якості тросів.
— Уявляю собі, як підірвала б престиж Швейцарії аварія фунікулера.
Кондуктор замкнув двері, дав по телефону сигнал своєму колезі, і вагон, шарпнувшись, рушив угору, до малесенької цяточки ген на смарагдовій вершині. Незабаром низькі дахи лишилися внизу, і перед пасажирами почала розгортатися кругова панорама Во, Вале, Швейцарської Савойї та Женеви. Центр озера, охолоджуваний швидкоплинною Роною, був одночасно й центром усього західного світу. По озеру плавали лебеді, схожі на човни, й човни, схожі на лебедів, ніби несправжні на тлі цієї бездушної краси. День був погожий, на берегах яскраво зеленіла трава, тенісні корти курзалу сліпучо біліли під сонцем. Людські постаті на кортах не відкидали тіней.
Коли з-за обрію виплив Шільйон і острів із Салань- йонським замком, Дік поглянув униз. Фунікулер уже піднявся понад найвищі будинки узбережжя. Обабіч колії серед густих кущів виникали нові яскраві плями квітни
ків. Уся ця буйна краса була власністю управління фунікулера, і у вагоні висіла табличка з написом: «De- fence de cueillir les fleurs»
