все-таки було повернення додому, бо іншого дому вона' не знала. Того дня вони не зближалися так, як учора, але коли він попрощався з нею коло дверей сумного будинку на Цюріхському озері і вона, перше ніж увійти, ще раз оглянулася на нього, він зрозумів, що її доля стала і його долею вже назавжди.
X
Якось у вересні доктор Дайвер пив чай з Бебі Уоррен на терасі цюріхського готелю.
— Тут щось не те,— сказала вона.— Я не зовсім розумію ваші мотиви.
— Не варто провадити розмову в такому тоні.
— Зрештою, Ніколь— моя сестра.
— Однаково це не дає вам права так розмовляти зі мною.—Діка дратувало, що він, знаючи все, мусить мовчати.— Ніколь багата, але це не значить, що я пройдисвіт.
— Ото ж воно й є, що Ніколь багата,— правила своєї Бебі.
— А скільки в неї грошей? — спитав Дік.
Бебі аж підскочила, а він, стримуючи сміх, повів далі:
— От бачите, як це безглуздо? Я волів би поговорити з ким-небудь з її родичів-чоловіків...
— За все, що стосується Ніколь, відповідаю я,— відрізала Бебі.— І ми зовсім не вважаємо вас за пройдисвіта. Ми просто не знаємо, хто ви.
— Я доктор медицини,— сказав він.— Мій батько — священик, тепер уже пенсіонер. Жили ми в Буффало, і все це легко перевірити. Навчався я в Нью-Хейвені, потім одержав родсівську стипендію. Мій прадід був губернатором Північної Кароліни, і я — прямий нащадок Навіженого Ентоні Уейна
— А хто це такий? — підозріливо спитала Бебі.
— Навіжений Ентоні Уейн?
— В усій цій історій навіженства й так забагато.
Він безнадійно похитав головою і в цю мить побачив
Ніколь — вона вийшла на терасу й оглядалася, шукаючи їх.
— Якби він не був навіжений, то залишив би, мабуть, нащадкам не менше грошей, ніж Маршал Філд19.
— Усе це дуже добре, але...
Бебі мала рацію й не сумнівалася в цьому. Не багато знайшлося б священиків, яких можна було б поставити поряд з її
