Ніч лагідна

Він нарешті зник, весело помахавши їм на прощання, і Томмі знову звернувся до Діка.

—  Elle doit avoir plus avec moi qu’avec vous ⁵⁰.

—  Говоріть по-англійському! Що це означає — doit avoir?

—  Doit avoir — зі мною вона буде щасливіша.

—  Поки ви не звикнете одне до одного... Але ми з Ні- коль бували дуже щасливі, Томмі.

—  L’amour de famille⁵¹,— зневажливо кинув Томмі.

—  А якщо Ніколь стане вашою дружиною, хіба це не буде l’amour de famille? — Він замовк, бо гамір, що долинав з вулиці, вже заглушив його слова. Цей гамір вихлюпнувся з-за рогу й хвилею покотився по набережній, уздовж якої збивався й щомиті густішав натовп людей, що заради такого випадку жертвували відпочинком.

Набережною мчали хлопчаки на велосипедах, автомобілі, напхані спортсменами в чудернацьких спортивних формах, гули клаксони, сповіщаючи про наближення велогонки, і кухарі — хто б міг подумати, що їх так багато?— в натільних сорочках під фартухами купчилися коло ресторанних дверей. А потім нарешті з-за повороту, просто із сяйва пополудневого сонця, з’явився перший гонщик у червоній майці і промчав, зосереджено і впевнено працюючи ногами, під безладний вітальний галас публіки. Слідом за ним вигулькнуло ще троє — тризлиня- лих арлекіни, на ногах — кірка з куряви й поту, обличчя закам’янілі, очі напівзаплющені й смертельно втомлені.

Томмі, ставши перед Діком, сказав:

—  Ніколь, очевидно, порушить справу про розлучення— сподіваюсь, ви не будете чинити перешкод?

Ще з півсотні гонщиків вироїлися за першими, розтягтись на двісті ярдів,— деякі з них ніяково всміхалися, деякі, видно, напружували останні сили, у більшості ж обличчя були втомлено-байдужі. Слідом за кількома безнадійно відсталими, але впертими гонщиками бігла зграйка хлопчаків, а в хвості їхала вантажна машина з жертвами аварій і тими, що капітулювали.

Вони повернулися до свого столика. Ніколь чекала, що Дік тепер перехопить ініціативу, але він сидів собі спокійно, з недоголеним обличчям, що пасувало до її не- достриженої голови.

—  Адже ти й справді давно вже нещасливий зі мною,— заговорила Ніколь.— Без мене ти зможеш повернутися до своєї праці — і тобі легше буде працювати, коли не треба буде турбуватися про мене.

Томмі нетерпляче знизав плечима.

—  Навіщо ці зайві розмови? Ми з Ніколь кохаємо одне одного, і цим усе сказано.

—  Ну що ж,— озвався доктор Дайвер,— оскільки все вже з’ясовано, чому б нам не повернутися до перукарні?

Але Томмі шукав сварки.

—  Є деякі деталі...