Вийшовши з кабінки, Ніколь раптом побачила Діка; вдягнений не по пляжному, він сидів нагорі, на скелі. Вона відсахнулася в затінок за кабінкою. За хвилину Бебі приєдналася до неї.
— Дік усе ще тут.
— Так, я бачила його.
— Я гадала, йому вистачить такту виїхати непомітно.
— Це його пляж — по суті, він його відкрив. Старий Госс весь час твердить, що завдячує Дікові всім, що має.
Бебі незворушно подивилася на сестру.
— Даремно ми його відірвали від його велосипедних екскурсій,— сказала вона.— Що не кажи, а коли людину з низів витягують нагору, вона втрачає голову, і всі її чарівні манери — то тільки блеф.
— Протягом шести років Дік був мені ідеальним чоловіком, я не знала від нього нічого, крім добра,— сказала Ніколь.— Він жодного разу не скривдив мене і все робив для того, щоб я була щаслива.
У Бебі злегка випнулося підборіддя.
— Для цього він і навчався.
— Він уже пішов? — спитала Ніколь трохи згодом.— Здається, його поїзд відходить рівно о дванадцятій.
Бебі визирнула з-за кабіни.
— Ні. Піднявся на терасу й розмовляє з якимись жінками. Та, зрештою, на пляжі вже так багато людей, що він навряд чи нас побачить.
Але він їх побачив, як тільки вони вийшли з-за кабінки, і стежив за ними очима, доки вони не зникли знову. Він сидів за столиком з Мері Мінгетті й пив ганусівку.
— Тієї ночі, коли ви нас визволили, ви були давнім, гарним Діком,— казала Мері.— От тільки під кінець жахливо обійшлися з Керолайн. Чому ви не хочете завжди бути милим? Адже могли б.
«Ну, дожився,— подумав Дік.—-Мері Норт читає мені мораль!»
— Ваші друзі не перестали вас любити, Діку. Але сп’яну ви говорите людям жахливі речі. Я все літо тільки й роблю, що захищаю вас.
— Це класична фраза доктора Еліота.
— Ні, справді. Людям, зрештою, байдуже, п’яний ви чи тверезий...— Вона повагалася.— Ейб навіть у найстрашнішому запої ніколи не ображав людей так, як ви.
