носик облупився і очко косить, вона вечорами плаче, а вночі не спить.
- їдемо, доню, я куплю тобі цукерки - які захочеш.
- Ні, ні! - запручалася дівчинка. - Я хочу, щоб ти пішов зі мною по селі, щоби всі бачили, що у мене є татко!
Оксанка міцно тримала тата за руку і крутила головою на всі боки - була щаслива, що у неї такий гарний і дужий тато.
- Татку, я вже не байстрючка, правда? Ти у мене он який! Як шкода, що дівчатка не бачать, який ти у мене сильний і справедливий, - чомусь додала. Вона це слово часто чула від мами і знала: справедливо значить гарно.
Мала за своєю радістю не помітила, як тато нахилив голову і топче очима стежку, по якій вони йшли.
- Ой, боляче! Татку, ти мені ручку затис, твоя долоня така сильна!
- Пробач, донечко, - чоловік помовчав, а за якийсь час напружено і тихо сказав: - Хочеш, Оксан- ко, я познайомлю тебе з твоїм братиком?..
- Ура! У мене є братик! А мама знає про нього?
- Знає, - промовив сумно.
- А чому я не знаю, що у нас є братик? А, стривай татку, коли моя мама не має синочка і я про нього нічого не знаю, то той братик мусить мати іншу маму, інакше не буває, - розкладала по-своєму дівчинка.
- Так, маленька, у нього є інша мама, і звуть її тьотя Валя.
- Як мою шматяну ляльку...
Якийсь час вони йшли мовчки. Антон відчув, як ослабла і стала безвільною тендітна долонька в його руці. Світлі кучері доньки розсипалися по плечах, мовби маленькі дзвоники, і він мимоволі погладив її по голові.
- Не треба, татку, я вже доросла і сама можу ходити по селу, коли мама на уроках, я нічого не боюся, навіть коли мене прозивають. Жаль тільки, що той братик не в моєї мами. Я думала, він буде мене захищати. І ти мене вже не захищатимеш... - здавалося, сльози ось-ось бризнуть з її голубих оченят.
У кінці вулиці появилася Ганнуся, притискаючи до грудей стосик учнівських зошитів.
- Мамо! - Оксанка шарпнула рученя з великої чоловічої долоні і притьма побігла до жінки...
