— Ви що, збираєтесь визначати мою стратегію, командире?
— Та ні, я…
— Просто на захід,— коротко повторив Річардс.
Ньюарк хитнувся і зник із очей.
— Ти геть здурів,— сказав Маккоун. — Вони рознесуть нас на друзки.
— Разом з тобою і ще п’ятьма безневинними? І це в нашій шляхетній країні?
— Це буде помилка,— різко промовив Маккоун. — Навмисна помилка.
— Ти хіба не дивишся «Національного вісника»? — посміхнувся Річардс. — Ми не помиляємось. Принаймні з тисяча дев’ятсот п’ятдесятого року не припустилися жодної помилки.
Під крилом проплив Ньюарк, і знову внизу не було нічого, крім темряви.
— Чогось тобі вже не до сміху,— сказав Річардс.
18 проти 100…
За півгодини почувся голос Голловея. Він був схвильований.
— Річардсе, ми одержали екстрене повідомлення з Гардінга. Дирекція розважальних програм хоче встановити з нами прямий зв’язок. Мені сказали, що у ваших інтересах увімкнути БТБ.
— Дякую.
Річардс подивився на екран і мало не ввімкнув телевізор, але відсмикнув руку, немов спинка переднього крісла була гаряча. Його охопило дивне відчуття жаху і того, що все воно вже було. Це ж однаково, що почати все спочатку: Шійла з її змарнілим обличчям, дух капусти з квартири місіс Дженнер Галасливі трансляції розважальних програм. «Доларове колесо». «Верхи на крокодилах». Плач Кеті. Ясна річ — про другу дитину не могло бути й мови, навіть якби це все кудись подіти й почати все наново. Навіть народження Кеті було чимось неймовірним.
— Увімкни,— сказав Маккоун. — Може, вони хочуть запропонувати нам… тобі… якусь угоду.
— Заткни пельку,— огризнувся Річардс.
Він чекав, поки все його тіло наповнилося жахом, наче важкою водою. В ньому прокинулось недобре передчуття. Все тіло страшенно боліло. Рана в боку досі кривавила, ноги охляли, ніби їх відібрало. Він не був певен, що зможе підвестися, коли надійде час закінчити цю безглузду виставу.
Крекнувши, Річардс знову нахилився вперед і натис кнопку. На екрані відразу з’явилося напрочуд чітке, яскраве зображення. То було обличчя, на якому застиг вираз терплячого очікування, дуже чорне й дуже знайоме. Ден Кілліан. Він сидів за письмовим столом червоного дерева із символом Дирекції розважальних телепрограм.
— Вітаю,— стиха промовив Річардс.
Він мало не випав з крісла, коли Кілліан випростався й, ошкірившись, сказав:
