Може, пощастить бодай кількох сволоцюг зіпхнути з верхотури, поки до мене доберуться Маккоунові хлопці.
— Ти справді вважаєш, що йдеться про…
— «Переслідування»? Та звісно, хай я з цього місця не зійду. Дай-но мені своєї отрути, друже.
Річардс подав йому сигарету.
Двері відчинились, і з кабінету вийшов хлопчина, що весь час кліпав очима. Тепер він тримав під руку прикрашену двома косинками і шаллю кралечку. Нервово усміхнувшись до Річардса й Лафліна, він пройшов мимо.
— Містер Лафлін? Заходьте, будь ласка.
Так Річардс залишився сам, коли не рахувати секретарки, яка знову пірнула у свій окопчик.
Річардс підійшов до автомата з безплатними сигаретами. Лафлін, мабуть, мав рацію, подумалось йому: машина видавала дорогі «Доукси». Отже, тут ішлося про серйозні речі. Він сів і запалив.
Хвилин за двадцять із кабінету вийшов Лафлін, тримаючи під руку попелясту блондинку.
— Зустрів оце знайому,— сказав він Річардсові, показуючи на блондинку. Та ввічливо усміхнулась, і на щоках у неї з’явились ямки. З обличчя Лафліна не сходила болісна гримаса. — Принаймні цей вилупок нічого не приховує,— додав він. — Бувай.
Щойно Лафлін вийшов, секретарка висунула голову із свого окопчика.
— Містере Річардс, заходьте, будь ласка.
Річардс увійшов до кабінету.
87 проти 100…
Кабінет був просторий, хоч м’яча ганяй. Вражало широке, на всю стіну, вікно, що виходило на захід — на район, заселений представниками середнього класу, на портові склади, нафтові цистерни та озеро Гардінг. Небо й вода були однакового блакитно-сірого кольору; дощ не вщухав. Удалині зліва направо плив великий танкер.
Невисокий чоловік, що сидів за столом, був неймовірно чорний. Такий чорний, що Річардс подумав, ніби це йому привиділось. Здавалося, цього добродія загримували негром.
— Містере Річардс! — Він устав і простяг руку через стіл.
Річардс не потис її, проте хазяїна кабінету це не дуже засмутило. Він просто забрав руку й знову сів.
Поруч із столом стояло крісло. Річардс і собі сів і загасив сигарету в попільниці з емблемою розважальних телепрограм.
— Мене звуть Ден Кілліан, містере Річардс. Ви вже, мабуть, здогадалися, чому вас сюди привели. Результати ваших тестів свідчать про те, що ви хлопець тямущий.
Річардс мовчки слухав, схрестивши руки на грудях.
