186
Як усі були дуже заклопотані
200
Аслан відчиняє двері в повітрі 218
4* Розділ перший 4*
ОСТРІВ
Жили собі якось на світі четверо дітей, звали їх Пітер, Сьюзан, Едмунд та Люсі - і про їхні дивовижні пригоди ви можете прочитати у книзі під назвою Лев, Біла Відьма та Шафа. Відчинивши двері чарівної шафи, вони опинилися у світі, анітрохи не схожому на наш, і там стали королями та королевами країни, що називалась Нарнією. Здавалося, що в Нарнії їм довелося царювати впродовж довгих років, та коли діти пройшли крізь двері назад і опинилися в Англії, виявили, що перебування там не зайняло й миті. У будь-якому разі, ніхто так і не зауважив, що діти кудись зникали, а вони самі ніколи в житті нікому про це не розповідали, якщо не враховувати одного дуже мудрого дорослого.
Трапилося це минулого року, а тепер уся четвірка сиділа на лавці залізничної станції, посеред нагромаджених обабіч валіз та коробок. Діти поверталися до школи. Разом вони дісталися до вузлової станції; за кілька хвилин сюди мав приїхати потяг, щоб забрати дівчат
до їхньої школи, а ще за пів години прибував наступний, яким хлопці вирушали до своєї. Перша частина подорожі - поки всі були ще разом - видавалася частиною канікул; однак тепер, коли вони вже от-от мали попрощатися і роз’їхатись кожен своєю дорогою, то відчували, що канікули таки справді закінчились і знову з’являється цей шкільний настрій. Тож діти сумували, безсилі навіть сказати що-не- будь. Люсі вперше прямувала до пансіону.
Вони сиділи посеред напівсонної порожньої сільської станції, на платформі не було нікого, крім них. Раптом Люсі тихенько і різко зойкнула, наче людина, котру щойно вкусила оса.
- Що трапилося, Лу? - запитав Едмунд - а тоді несподівано замовк і вигукнув щось на кшталт “Ай!”.
- Якого милого... - почав Пітер, а тоді також ні сіло ні впало затнувся, промовивши натомість:
- Сьюзан, відпусти! Що ти робиш? Куди ти мене тягнеш?
- Я до тебе не торкаюся, - сказала Сьюзан. - Це мене хтось тягне. Ой-ой-ой - припиніть це!
Кожен із них помітив, як сполотніли обличчя інших.
