її Ріг, а Сьюзан, звісно, попросила залишити його собі. І ось - прекрасне та жахливе - настало прощання із самим Асланом. Після цього Пітер підвівся першим, за ним - Сьюзан із рукою на його плечі, Едмунд поклав долоню на плече Сьюзан, Люсі - на Ед- мундове плече, а перший із тельмаринців - на плече Люсі, і таким довгим ланцюжком вони попрямували до Дверей. Після цього настала мить, описати яку надзвичайно складно: діти бачили навколо аж троє світів одразу. Перший - відкритий вхід до печери посеред сяйливої зелені та блакиті острова в Тихому океані, де опинились тельмаринці, щойно увійшовши у
Двері. Другий - Нарнійська лука, обличчя тварин і гномів, глибокі Асланові очі та білі плямки на щоках борсука. І третій (він швидко проковтнув обидва інших): сіра, встелена Гравієм платформа сільської станції, місця з багажем навколо, на яких опинились діти - так, наче навіть не рушали з місця - все це здавалось нудним та сумним після всього, що вони пережили. Але також і неочікувано приємним у свій особливий спосіб: цей рідний залізничний запах, англійське небо та літній день попереду.
- Ну що ж! - мовив Пітер. - Ми непогано провели час.
- От лихо! - вигукнув Едмунд. - Я залишив у Нарнії свій новий смолоскип.
* Теорба - вид великої лютні у XVII ст.
http://vk.com/public_ua_book
Нотатки
[
<1
]
62 •
