зараз я не розповідатиму її вам. Отож Тельмар населили їхні нащадки, котрі стали лютими й гордими людьми. Змінилось чимало поколінь, і ось у Тельмарі настав голод, отожтельмаринці втор- глися в Нарнію, котра у той час потерпала від безпорядків (але це також доситьдовга історія), завоювали ЇЇ і почали нею керувати. Чи добре ви все це запам’ятовуєте, королю Каспіяне?
- Звісно, володарю, - відповів Каспіян. - Мені хотілось би мати більш благородне походження.
- Ти походиш від Лорда Адама та Леді Єви, - сказав Аслан. - Це вже досить почесно для того, аби найубогіший жебрак звів голову, так само, як і досить ганебно, щоб найвизначніший імператор на землі схилився додолу. Будь цим задоволений.
Каспіян уклонився.
- Атепер, -продовжив Аслан, -скажітьмені, чоловіки та жінки Тельмару: чи повернетесь ви на той острів у світі людей, з якого вперше прибули ваші батьки? Це не погане місце. Раса піратів, котрі першими знайшли його, вже вимерла, і тепер він незаселений. Там чимало колодязів зі свіжою водою, є родючі ґрунти, деревина для будівель, риба в лагунах. Інші люди того світу ще не знайшли його. Щілина для вашого повернення відкрита. Я мушу попередити вас про одне: після того, як ви пройдете крізь неї один раз, вона закриється назавжди. Ці двері більше не поєднуватимуть наші світи.
На якусь мить запала тиша. І раптом кремезний і симпатичний чолов’яга, один ізтельма- ринськихсолдатів, протиснувся впередїбказав:
- Що ж, я приймаю пропозицію.
- Добрий вибір, - мовив Аслан. - Оскільки ти вийшовпершим, ти тепер під захистом могутньої магії. На тебе чекає добре майбутнє в тому світі. Іди!
Чоловік, трохи збліднувши, рушив уперед. Аслан та його піддані відійшли вбік, даючи йому вільний доступ до порожнього проходу між кілками.
- Йди крізь них, мій сину, - промовив Аслан, нахиляючись до нього і доторкаючи чоловікового носа своїм. Щойно подих Лева огорнув солдата, як у його очах зблиснув новий вираз: переляканий, та аж ніяк не нещасний - наче він намагався щось пригадати. Чоловік розправив плечі та ввійшов у Двері.
Погляди всіх присутніх були сконцентровані на сміливці. Вони бачили три шматки дерева, а крізь них - дерева, траву і небо Нарнії. Бачили чоловіка у дверному проході: і раптом, за одну мить, він розчинився у повітрі.
З протилежного боку луки долинуло виття тельмаринців:
- Уф! Що з ним трапилось? Ви збираєтесь нас убити? Ми не підемо цим шляхом.
Ітодіозвавсяякийсьтельмаринськийрозум-
ник:
- Ми не бачимо крізь ці палиці іншого світу. Якщо ви хочете, щоб ми вам повірили, накажіть піти туди комусь із вас. Усі ваші друзі тримають
ся на чималій відстані від палиць.
