ані маю намір з вами їхати. - Иже сидячи в кареті, додав: - Ви більше не турбуйтеся.
Але Фіні вже встигла поставити ногу на підніжку й, згорнувши руки на грудях, запитала:
- Чому ви не хочете, щоб я порекомендувала вам квартиру?
Стомившись від усіх цих набридань, Ліман, нахилившись із карети
до дівчини, промовив:
- Прошу вас, не затримуйте мене довше зі своїми марними запитаннями! Я їду в готель, та й годі. Заберіть ногу з підніжки, це небезпечно. Поганяйте, візнику!
- Стійте! - вигукнула дівчина, й справді намагаючись ускочити до карети.
Ліман, похитуючи головою, підвівся й заступив своєю кремезною постаттю весь вхід. Дівчина спробувала його відштовхнути, скориставшись головою й коліньми, карета захиталася на своїх благеньких пружинах, і Ліман мало не втратив рівновагу.
- Чому ви не хочете взяти мене з собою? Чому ви не хочете взяти мене з собою? - раз у раз вигукувала дівчина.
Певна річ, Ліману пощастило б відштовхнути цю, хоч і міцну, дівчину, не вдаючись до особливого насилля, якби не отой чоловік у сурдуті, який усе ще, так ніби Фіні його звільнила, тримався спокійно; та, побачивши, що Фіні похитнулась, він одним стрибком підскочив, підтримав Фіні ззаду й, витримавши все ж таки досить м’який натиск Лімана, з усієї сили спробував підсадити дівчину в карету. Відчувши ззаду опору, вона таки проникла всередину, причинила за собою дверцята, що їх на додачу підштовхнули ще й знадвору, проказала, ніби Сама до себе: «Ну ось», - і мимохідь поправила на собі спершу блузку, а тоді, вже ретельніше, й зачіску.
- Це просто нечувано! - промовив Ліман, упавши на своє сидіння, до дівчини, що всілася навпроти.
2 травня. Знову виникла нагальна потреба писати щоденник. Моя ненадійна голова, Ф., занепад у конторі, фізична неспроможність писати й внутрішня потреба в цьому.
Валлі вийшла з наших дверей услід за своїм чоловіком, що їде завтра до Чорткова на військові збори. Не можна не завважити у схованому в оцьому «ходити за ним» визнання шлюбу як певного устрою, з
161
Історія садівникової дочки, яка позавчора перебила мені роботу. Я, той, що роботою намагається вилікувати свою неврастенію, мушу вислуховувати, як брат дівчини - його звали Ян, він, власне, й був той садівник і, як передбачалося, наступник старого Дворського, ба навіть уже власник квітника, - два місяці тому в свої двадцять вісім років упав у меланхолію й отруївся. Влітку він, попри свою
А Ф Кафка
