тобою, батьку?
- То вечеряй краще зі своїм справжнім батьком. Думаю, з ним буде веселіше.
- Він ще прийде. Зрештою, він не може не прийти. І мати буде з нами. І Франц - зараз я сам його приведу. Всі. -1 Оскар натис плечем на двері, так наче хотів протиснутись крізь них; двері легко піддалися.
Прийшовши до Франца, він нахилився до невеличкої господині дому й промовив:
- Пан інженер спить, я знаю, але дарма. -1, не звертаючи уваги на жінку, яка, невдоволена цим візитом, марно снувала в передпокої туди- сюди, відчинив засклені двері, що, так ніби їх схопили за вразливе місце, затремтіли у нього під рукою. Не завдаючи собі клопоту роздивитися до пуття, що там у в кімнаті, гукнув:
- Франце, вставай! Мені потрібна твоя професійна порада. Але в цій кімнаті я не витримаю, доведеться нам вийти й трохи прогулятись. Заразом і повечеряєш у нас. Отож не гайся.
- Дуже добре, - відказав інженер зі своєї шкіряної канапи. - Але що перше - вставати, вечеряти, йти гуляти, давати пораду? А може, я ще чогось недочув?
- Передовсім кинь жартувати, Франце. Це - найважливіше, я про це й забув.
- Цю послугу я зроблю тобі відразу. Але вставати!.. Ліпше я двічі замість тебе повечеряю, ніж один раз устану.
- Ану вставай! Годі перебалакуватись! - Оскар схопив кволого чоловіка за барки й посадив.
- А знаєш, ти скажений. Тебе треба остерігатись. Я коли-небудь отак зривав тебе з канапи? - Франц потер обома мізинцями заплющені очі.
ЗО
- Слухай, Франце, - промовив Оскар, окривавши обличчя, - вдягайся вже. Я ж не ідіот, щоб отак ні з сього ні з того тебе розбуркувати.
- Я б теж отак ні з сього ні з того не спав. Учора я працював у нічній зміні, тож сьогодні ліг поспати вдень, зокрема й задля тебе...
- Як це?
- Та облиш, ти так мало зважаєш на мене, що це вже починає діяти мені на нерви. І це вже не вперше. Ну звісно, ти вільний студент і можеш робити що завгодно. Не всі ж такі щасливі. Але ж треба й про інших думати, чорт забирай! Я тобі хоч і товариш, але від роботи мене за це ще ніхто не звільняв. - І він, на підтвердження цього, замахав у повітрі долонею.
- Після такої твоєї промови мені хоч-не-хоч доведеться повірити, що ти поспав більше ніж достатньо, - промовив Оскар, що вибрався на бильце канапи й звідти спостерігав за інженером, так ніби тепер мав трохи більше часу, ніж доти.
- То що ти, власне, від мене хочеш? Чи, краще сказати, нащо ти мене розбудив? - запитав інженер і щосили почесав
