хуй!” – прямим текстом послав видатного українського культуролога-мистецтво- знавця, і, вимкнувши телевізор, попхався на веранду, де завалився у вже знайомий читачеві розлогий фотель, який ще зберігав тепло тієї чарівної, божественної “нім- фетки”, яку зла доля в особі баби Люби висмикнула з його обіймів. Отак у спогадах про Наталку, знову збудився, бо підігріті алкоголем гормони нараз зашумували у тілі і тут, їй-бо... ЧОРТ ПОПЛУТАВ!!! Погляд його впав на пляшку порожньої безалкогольної “Балтики”, що поруч із сулією і звичайним гранчаком, стояла на столі... І якось так закрутилася в його голові п’яна віхола, загула, застрекотала. І у тій віхолі змішалося усе: і слова старої Гордієнчихи про пляшку у сраці, і поради лі- каря-уролога про те, що масаж передміхурової залози робити краще якимось пристроєм, який глибше проникає у пряму кишку, і образ незрівнянної Лолі, ой, вибачайте, Наталки, яка ще годину тому пестила його настовбурчений корінь своїми лагідними долоньками, і дівчата з “Бульвару”... І оця віхола підхопила нашого героя з фотеля, закружила його будинком у дикому, божевільному танку, неначе самі відьми були йому партнерками, і він, ухопивши пляшку безалкогольної “Балтики”, побіг з веранди у хату і заліз до аптечки, де зберігалися мамині гумові “напальчники” (ну, знаєте, такі маленькі подоби презервативів, що їх натягують на порізаний палець поверх бинтів, щоб вони не намокли). А потім, натягнувши отой “напальчник”, на горлечко пивної пляшки, густо намастив його вазеліном. Засмикнувши як слід фіранки на вікнах, він поставив пляшку на старий килим, скинув спортивні штани і майку, лишившись абсолютно голим, і поклавши перед собою забризкану слідами попередніх мастурбацій підшивку газети “Бульвар”, відкрив його на сторінці, де йшлося про фотосесію Жанни Фріске у “Плейбої” з доданими фотографіями секс-діви, які вій давно уподобав. Зі зворотного боку бульварної газети до нього всміхалися щасливі обличчя народного депутата від Партії регіонів Дмитра Табачника та його дружини – артистки Російської драми Тетяни Назарової, які ілюстрували статтю під назвою: “Кохання на все життя!” “Негарно якось буде, якщо Таня з Дімою будуть за тим всім спостерігати” – подумалося Лесеві у приливі божевільної демонічної пристрасті, і він, склавши газету таким робом, щоб Таня і Діма “нічого не бачили”, приготувався отримати НАСОЛОДУ, якої ще ніколи не мав у своєму житті. Потім, присівши навколішки, заплющивши очі, і уявляючи собі геть роздягнену Наталку – ровесницю незалежної України, що розставивши ноги, була готова віддати йому свою “дівочу честь”, він однією рукою почав пестити “гарячу плоть”, а іншою підтримував пляшку безалкогольної “Балтики”, шийку якої і спрямував собі прямо в анус! Лікар був правий! Глибше, глибше, ще глибше! Отой якийсь звіриний шал незнаних досі відчуттів, хтивості і блуду захопив усе його єство. Завив, закричав, затрусився так мов би тисячі демонів увійшли в його тіло і бажали отої насолоди! Він іржав, він кричав, він палав здригаючись у конвульсіях первісного тваринного бажання, аж доки не бризнули перші краплі “сатанинської любовної роси” на оголені перси московської розпусниці, що тільки-но зіграла відьмочку у фільмі Тимура Бекмамбетова “Нічна варта”. І враз за тим, гострий, біль, що розривав усе тіло, і несамовитий крик вирвалися з самих глибин його єства! В голові вибухнули міріади салютів, а тіло немов насадили на залізну розпечену палю. Перед тим, як знепритомніти, він так і не зрозумів, яким чином у його руках опинилася пляшка безалкогольної “Балтики” без шийки.
Глава сьома.
