Стівен КІНГ
ТЕКСТОВИЙ ПРОЦЕСОР
З першого погляду він нагадував звичайний текстовий процесор Вана1 - і клавіатурою, і корпусом. Лише роздивившися прилад зблизька, Річард Хегстром побачив поздовжній розріз, що оперізував корпус; причому розріз було зроблено недбало, очевидно, лезом ножівки, аби припасувати трохи завелику катодну трубку. Архівні диски цієї чудернацької саморобки, геть позбавлені гнучкості, нагадали Річарду тверді платівки-сорокап’ятки, які він слухав у дитинстві.
- Боже правий, що це за страхіття? - галаснула Ліна, його дружина, побачивши, як чоловік разом із містером Нордхофом по частинах заносять машину до кабінету.
Нордхоф мешкав по сусідству з родиною Річардового брата: Роджером, Беліндою та їхнім сином Джонатаном.
- Племінникове дітище, - відказав Річард. - Містер Нордхоф каже, що хлопчик змайстрував цей прилад для мене. Він скидається на звичайний текстовий процесор.
- Саме так, - підтвердив Нордхоф. Старому пішов восьмий десяток, тож він натужно відсапувався. - Саме так його назвав бідний хлопчик. Може, трохи відпочинемо, містере Хегстром? Я зовсім знесилів.
- Авжеж відпочинемо, - сказав Річард і гукнув Сетові, своєму сину, який видобував химерні звуки з розстроєної фендер- гітари поверхом нижче. Кімнату, яку Річард хотів зробити вітальнею, син вирішив перетворити на музичну студію.
- Сете! - покликав він. - Піднімись лишень до мене та допоможи.
Незграйні акорди Сетової гітари тривали. Річард поглянув на Нордхофа і здвигнув плечима, неспроможний приховати почуття сорому. Нордхоф розуміюче кивнув, мовляв: “Дітки! Хіба ж дочекаєшся від них кращого в наші дні?” Проте вони обидва добре знали, що Джонні, нещасний небіжчик Джон Хегстром, Роджерів племінник, син його паскудного брата, - він був не такий.
- Щиро вдячний вам за допомогу, - проказав Річард.
- У старої людини завжди доволі вільного часу. А крім того, це те найменше, що я міг зробити для Джонні. Ви знаєте: він задурно підстригав мій моріжок. Коли я хотів заплатити йому, він відмовлявся навідріз. Рідкісний був хлопчик.
Нордхоф і досі судомно хапав повітря ротом.
- Ви дозволите скляночку води, містере Хегстром?
Річард сам пішов за водою, бо дружина навіть не відірвала очей від соромітного романчику, який вона читала, поглинаючи тістечко.
- Сете! - знов покликав він. - Може, все-таки піднімешся та допоможеш нам?
Але Сет і далі видобував глухі та безладні звуки з фендер-гітари, рахунок за яку Річард ще не сплатив до
