Майбутнє — за психотехнологіями. Технології, які викорис-товують приховані ресурси свідомості, все більше входять у наше життя, хоч це й наразі малопомітно. Я хотів би звернути увагу на той бік життя, який постійно апелює до ресурсів свідомості (хоч ніхто в здоровому глузді так це не називає). Маю на увазі мистец¬тво. А конкретніше — такий екстравагантний прояв мистецтва, як психоделічна музика. Тобто музика, яка самим своїм існуван¬ням декларує: крім буденного стану свідомості є й інші. Яким чином музика може відсилати слухача до незвіданих теренів його душі? Чим відрізняється психоделічна музика 60-х від психоделії 90-х? Які психотехнічні прийоми використовували музиканти, аби розбурхувати уяву, а часом і якісь глибші сфери психіки, своїх шанувальників? На ці питання ми будемо шукати відповідь.
Частина перша. Шістдесяті.
Кислотні тести
З латинської словосполучення «psyche delos» перекладаєть-ся як «те, що проявляє душу». Поняття це було введено бри-танським психологом містером Хамфрі Осмондом для пояс¬нення тих зцілючих переживань, які людина здатна отримати під т. зв. психоделічними препаратами. Поява самого терміну пов’язана також із письменником містером Олдосом Гакслі.
У 1957 році, на науковій конференції у Нью-Йорку, присвя¬ченій використанню галюциногена мескаліну у психіатрії, м-р Гакслі підкинув м-ру Осмонду таку шараду:
То make this trivial world sublime, take half a gram of phanerothyme .
Е с е ї
Фанеротим був новотвором м-ра Гакслі й перекладався з грецької як «той, що проявлює душу». Інтелектуал м-р Осмонд, будучи просто в доброму гуморі (а не під мескаліном чи кана- бісом), відписав, скориставшись своїми знаннями латини:
То fatliom Hell or soar angelic, just take a pinch of psychedelic .
Так у науковий обіг ввійшло слово «психоделік». Появу ж психоделічної культури слід відносити до кінця п’ятдесятих — початку шістдесятих років XX століття. Її виникнення тісно пов’язане з масовим поширенням психоделічних препаратів (та інформації про них) серед значної кількості населення США та вільної Європи. Освічений читач може заперечити, що природні психоделіки відомі людству вже принаймні три тисячі років, і матиме рацію. Існують навіть теорії антропоге¬незу, згідно з якими еволюція людської свідомості й виникнен¬ня мови могло відбутися тільки за умови симбіозу первісних людей і галюциногенних грибів.
Однак зауважимо, що ситуація, яка склалася в 1960-х, ба-гато в чому унікальна. Ніколи до цього людство не викорис- товувало галюциногени так масово і при цьому без конкретної метафізичної мети.
Перша хвиля психоделії в сучасній музиці припадає на по-чаток 1960-х років і появу психоделічного року (psychedelic rock). Одним із зачинателів психоделічної культури став аме-риканський письменник Кен Кізі (який, сере інших достоїнств, 79
Е с е ї
є автором роману «Політ над гніздом зозулі»).
