Том Вулф у документі епохи, книзі «The Electric Kool-Aid Acid Test», пише, що своїми «кислотними тестами» Кізі та гру¬па однодумців вигадали таке явище, як «дискотека». Вражений власними глибинними переживаннями дійсності під дією ЛСД,
Кізі шукав технічні можливості відтворення цього стану в людей, які прийняли ЛСД, але ще не торкнулися «основи своєї свідомості», і «дискотека» (колективні танці під музи¬ку і світло) була першою технологією введення людини у змі¬нений стан.
Спроби митців знайти певний «рецепт», виконавши який можна впливати на свідомість слухача, дати пережити йому щось потойбічне, — це, мабуть, і є серцевиною психоделічної музики, те, що робить її психоделічною. Бо і звичайна музика хоче повпливати на емоції слухача, але психоделічна музика хоче повпливати на них так, аби слухач почувався, наче при- йняв «півграма фанеротиму».
(Варто згадати, що пересічні громадяни без психоделічно¬го досвіду сприймали «кислотні тести» як «нудний ряд кольо¬рових кінокадрів», «оглушливі потоки потворного шуму» і т. д.
Ці зізнання стануть нам у пригоді, коли ми будемо говорити про сучасні форми психоделічної музики.) Приміщення для
«кислотних тестів» обладнувалися вигадливим освітленням (стробоскопи, кольорові прожектори, ультрафіолет). Звуки, одержані мікрофоном з натовпу безпосередньо під час «тес¬ту», пропускалися через складні системи запізнювання сигна¬лу, передавалися на гучномовці й створювали враження роз¬тягування подій у часі.
Е с е ї
Як свідчить психологія сприйняття, переживання звуку і 80 «теперішнього моменту» тісно пов'язані. У змінених станах свідомості цей зв'язок проявляє себе в суб'єктивному відчутті «розтягування», «кільцювання» часу або ж, навпаки, у стрім¬кому пришвидшенні його плину. Тому як психотехнічні при¬йоми можна вважати використання в музиці 60-х різнома¬нітних реверберацій, відставання звуку, викривлення голосу «вокодером».
Сьогодні типова танцювальна вечірка зберігає більшість рис «кислотного тесту» 1960-х, однак психоделічний зміст «дис- котечного» освітлення втрачений. Це приклад переходу сак-рального в культурне чи, краще сказати, індивідуального до¬свіду розуміння дійсності в баналізоване загальне розуміння.
Какофонічний оркестр Кена Кізі та Веселих Батярів «New Dimentions» викликав глибоке нерозуміння і нудьгу в широ¬ких мас. Мабуть, тому більш успішним в комерційному пла¬ні виявився синтез какофонічної імпровізації з рок-н-роль- ною чи блюзовою формою, результати цкото дістали назву psychedelic rock. Творчість таких гуртів, як ранні Pink Floyd, Can, Tangerine Dream, Gong, Amon Duul, Hawkwind, становила перший ешелон психоделічної музики.
Зрозуміло, що далеко не кожен твір тої чи іншої команди, до якої кріпиться ярлик «психоделічна», справді такий. Не кожна шумова композиція переростає у «психоделічну». Пси-
ходелія проявляється тільки у справді досконалих зразках, коли композитор налагодив якісний зв’язок між буденною свідомістю і одним із змінених станів, що були доступні йому під час психоделічної сесії.
Е с е І
Тому не всяка експериментальна, насичена ламаними рит¬мами та химерною перкусією музика підпадає під визначення
