ББК 84(4УКР)6 Т 69
Серія «Графіті» заснована у 2004 році
Художник-оформлювач О.
Трициліндровий двигун любові / Ю. Андрухович; Л. Дереш; Т 69 С. Жадан; Худож.-оформлювач О. Г. Жуков.— Харків: Фоліо, 2009. —- 219 с. — (Графіті).
ISBN 978-966-03-4382-5.
«Трициліндровий двигун любові» є збіркою вибраних творів Ю. Анд- руховича, Л. Дереша та С. Жадана, які не друкувались в окремих виданнях. Зібравши під однією обкладинкою твори трьох авторів, видавництво мало на меті показати широкій читацькій аудиторії дещо незвичний ракурс творчості цих письменників. Пропоноване видання, поза сумнівом, має ексклюзивний характер, оскільки в ньому вміщено ранні «армійські» оповідання Юрія Андруховича, зібрано есеїстику Любка Дереша та представлено «свіжу» прозу Сергія Жадана.
ББК 84(4 УКР)6
© Ю. Андрухович, 2007 © Л. Дереш, 2007 © С. Жадан, 2007
© О. Г. Жуков, художнє оформлення, 2007 ISBN 978-966-03-4382- 5 © Видавництво «Фоліо», марка серії, 2004
Д Юрій
Андрухович
ЯК МИ ВБИЛИ ПЯТРАСА
© Ю. Андрухович, 2007
Опубліковані тут пять оповідань — це більша частина циклу, написаного мною 1984 року під час дійсної служби в Радянській армії. Уточню: на другому році служби. Це суттєво. Загалом їх сім, але інші два («С кей, Саламандра!» і «Свято активного споглядання») я з різних причин вирішив до цієї публікації не включати. Початковою назвою всього циклу була «Фотографії в нагрудних кишенях». Саме цю назву я, здається, й видрукував великими літерами на першій сторінці тієї са- мопальної книжечки, яка з грудня 1984-го була запущена в обіг поміж своїми тодішнім моїм патроном і Гуру Миколою Юрі¬йовичем Рябчуком. Там вона і крутилася майже п’ять років.
1989 року перебудова зайшла настільки далеко, що хар¬ківський місячник «Прапор» (нині «Березіль») опублікував цикл повністю, але помилково назвав його «Зліва, де серце» —¦ за назвою першого з оповідань. На мій превеликий подив, у публікації обійшлося фактично без цензури і серйозних пра¬вок, за що я досі невимовно вдячний редакторам. Для більшої певності мою публікацію було захищено післямовою суперав- торитетного Валерія Шевчука — дякую принагідно і йому.
Те, що я пропоную вашій увазі зараз, — нова, 2007 року, насвіжо переписана власними руками версія тих оповідань.
