психоделії. Навіть фрі-джаз, який, у принципі, відповідає ви¬могам спонтанності та відкритості до експериментів, не обо- 81 в’язково породжує психоделічний ефект.
У загальних рисах це видно в переході від психоделічного року до суто арт-року і прогресив-року — стилів, де пере¬важають переслідування радше певних формальностей (на¬приклад, метафоричні тексти ранніх Pink Floyd переросли в політичну сатиру, пронизаність музичної теми відголосками космічної свідомості перетворюється на декоративну «кра- сивість», шаманська спонтанність поміщається в академічний джазовий етюд для інтелектуалів). Нам важливо відчути, де закінчується психоделічна трансгресія, а де починається інте¬лектуальна провокація чи естетичне хуліганство; де закін¬чується істинне переживання: «я є ти, а ти є я», а де починаєть¬ся солодкавий хіпівський пафос.
До правдиво психоделічних творів хвилі 60-х я 6 відніс окремі твори представників арт-року (art-rock) і прогресив- року (progressive-rock). Вони вводять новий елемент у музи¬ку — а саме психоделічну драму. До виконавців з потужною психоделічною драмою можна віднести King Crimson, окремі композиції Pink Floyd, Led Zeppelin, Genesis, Deep Purple. Ба¬гато з їхніх композицій мають схожу структуру, характерну для більшості пісень хард-року, — вступ (мелодійний програш електрооргана, гітари, вокал), наростання напруження (епічні
наступи гармоній), драматична розв’язка (наростаюче за тем¬пом соло електрооргана або електрогітари, що завмирають у найвищій оргазмоподібній точці) і спад, часто знову з лірич¬ним вокалом.
Е с е ї
Психолог Станіслав Ґроф у ході терапевтичних дослі¬джень ЛСД-25 виявив, що подібна форма драматичного тво¬ру (завязка-розвиток-кульмінація-розвязка) має під собою 82 психофізіологічне підґрунтя. Чотири фази драми є проек¬ціями чотирьох стадій народження дитини — архетипними переживаннями (т. зв. «базові перинатальні матриці»), які відображають більшість сценаріїв людського життя. Такими стадіями є:
I. Амніотична стадія (період до пологів) — «космічне єд-нання», захищеність, блаженне незнання.
II. Космічна поглинутість і відсутність виходу (початок родових спазмів, піхва закрита) — драма, переживання екзис- тенційного відчаю та безвиході.
III. Боротьба смерті й відродження (вихід із матки) — бо-ротьба за життя, кульмінація композиції.
IV. Переживання смерті й відродження (спад напружен¬ня) — екстатичне злиття зі світом, спад напруги, перемога, заключна кода.
Трансперсональні психологи вважають, що проходження через переживання з подібною структурою так чи інакше ске¬ровує психіку в бік більшої цілісності, а отже, в бік зменшення внутрішньої напруги, розділеності. Такою є структура не тіль¬ки ідеального психоделічного сеансу, але й психоделічиої ком¬позиції. Згадаймо Deep Purple Child in Time, Led Zeppelin Kashmir, The Doors The End, Pink Floyd Careful With That Axey Eugene та ін.
Цікавим є момент використання у творчості груп 60-х сюр-реалістичної, езотеричної чи візіонерської лірики. Часто вона, в прихованій чи явній формі, змальовує галюцинаторні ви¬діння (як у White Rabbit Jefferson Airplane чи In the Court of the Crimson King King Crimson), або ж натякає на те, що її твор¬ці «в темі» (наприклад, пісня «Бітлз» «Lucy in the Sky with Diamonds» у назві містить абревіатуру LSD. Або ж відома піс¬ня гурту «Сап», присвячена «магічним грибам» — Here Comes 83
Е с е ї
