напев¬не, що конкретно бачимо (чуємо), однак і в першому, і в дру¬гому випадках побачене (почуте) викликає в нас певні почут¬тя, навіює певні думки, ідеї.
Музика, що багата на добре відому символіку (сучасна естрада, класична музика, джаз), має відгук у відповідному психічному середовищі свідомості, багатому на знакову інфор¬мацію. Це буденна свідомість. Відповідно, мало насичені знако¬вою інформацією ділянки свідомості відповідають більш ран¬нім формам людської свідомості. їхня символіка простіша, зате більш насичена. Ембієнт, особливо такі його форми, як архаїчна музика («archaic music») чи «droning ambient» (гурти «Troum», «Maeror Tri»), часто користуються саме такою символікою — примітивною, але значущою: світло — пітьма, звук — тиша, закритість — відкритість, активність — пасивність. Німецький ембієнт-композитор Штефан Кнаппе («Troum») говорить: «Ми використовуємо музику як прямий шлях у несвідоме, цілимося в архаїчну сутність людської душі».
Такий вид стимуляції слухача, безумовно, відрізняється від психоделу, інспірованого ЛСД-бумом та музикою 60- х.
Частина третя. Дев’яності
Третя хвиля психоделічної музики часто прив’язується до першої — психоделії хіпі. Мова йде про ґоа-транс (goa-trance). Цей напрямок музики виник наприкінці вісімдесятих. Історія стверджує, що його появі слід завдячувати, з одного боку, тех¬нічному прогресу (випуск у широкі маси культового синтеза¬тора Roland ТВ-303, чиє звучання відоме, зокрема, із ранніх альбомів «The Prodigy»), з другого боку — завдяки старій ту- совці хіпі, що перенесла свої психофармакологічні експери- менти та духовні пошуки з Америки в Індію, штат Ґоа.
Приблизно на початку 60-х років XX століття хіпі та все- можливі шукачі духовності, що мандрували країнами Сходу, відкрили для себе Ґоа — приємну місцину з теплим кліматом на березі океану. До 1961 року Ґоа був колонією Португалії, і присутність європейців не пройшла безслідно для обидвох культур. Переплетіння індійської та європейської менталь¬ності сприяло появі особливого середовища, яке легко прий¬няло в себе незручних для Західного світу хіпі.
Код: Goa
Уже акліматизувавшись, хіпі завели моду на так звані «goa- parties» — багаття на березі океану, співи під акустичну гітару і танці під галюциногенами.
Спершу це був психоделічний рок, а на початку 80-х — ін- дастріал та electro body music. Коли наприкінці 80-х у це спе- цифічне середовище прийшла мода на електронну танцюваль¬ну музику, тусівка відповіла тим, що подарувала світові таке унікальне явище, як ґоа-транс.
Е с е ї
Як пише Алексей Квашенков, «на хвилі цієї глобальної ін¬теграції культур і появилася та “духовна” основа ґоа-трансу, яка включає в себе індійські, ізраїльські, арабські та європей- 91 ські культурні традиції» (А. Квашенков. «Фрактальный цветок Гоа» ).
Психо-кухня
Ґоа-транс характерний в першу чергу своїм прямим рівним ритмом із характерним ковзким «кислотним» бітом 4/4, час¬тота якого коливається від 130 до 150—160 ударів на хвилину.
Із цього стає зрозуміло, що дана музика призначена зовсім не для розслабленого самозаглиблення.
