обирають безлюдні місця, де можна доторкнутися до енергії стихій: на березі океану, посеред пустелі, у лісі. Скидається на
те, що опен-ейри є проявом архетипу містерій (діонісій), відо¬мих ще з античних часів. Під час повні проводяться БіН- тооп- вечірки, які навіть по часу (ніч, повня) відповідають давнім ритуалам.
З усіх змінених станів ґоа-транс націлений в першу чергу на екстаз. Як писав Мірча Еліаде, «шаманізм — це техніка ек¬стазу», а в діонісіях опен-ейрів кожен може віднайти всі еле- 94 менти шаманістичного ритуалу.
Е с е ї
Батько трансперсональної психології С. Ґроф вважає, що шаманістичний екстаз, як і голотропне дихання, — це спосіб зцілення особистості, в основі якого — повне тілесне і психіч¬не розкріпачення. При роботі з музикою під час голотропного сеансу Ґроф рекомендує: «У голотропній і психоделічній те¬рапії необхідно повністю віддатися потокові музики, дати їй відгукуватись у цілому тілі, реагувати на неї спонтанним та елементарним чином (...). Тут же необхідно дати повне вира¬ження усьому, що викликає музика, — тут потрібно плакати і сміятися, кривлятися, трястися, рухати стегнами, звиватися всім тілом, допускати будь-які емоційні, голосові й рухові про¬яви». Діонісійські опен-ейри так чи інакше спонукають слуха¬ча поводитись саме так.
Легендарний першопроходець ґоа-трансу ді-джей Ґоа- Джил підтверджує: «Дух Ґоа — це більше ніж танці під коко¬совими пальмами. Насправді ді-джей постає перед людьми в ролі сучасного шамана, який перетворює ді-джейський пульт на вівтар (з індуїстськими символами, наприклад) і бере учас¬ників таїнства в духовну подорож крізь ніч, переписуючи іс¬торію людства: треки, легкі та повільні спочатку, змінюються на все більш і більш циклічні, важкі. На світанку музика сягає апогею, після якого переходить у більш щасливе і мелодійне
звучання, аби зустріти схід сонця. Еволюція музичного сету символічно демонструє руйнацію еґо перед тим, як створена порожнеча наповниться світлом».
Ґоа-культура і психоактивні речовини
Ґоа-транс тісно асоціюється з «грибною свідомістю» — психічними станами, які виникають внаслідок вживання гри¬бів виду Psilocybe, що містять психоделік псилоцибін. Образ грибів-псилоцибів (а також мухоморів і загалом галюциноген- них рослин) у великих кількостях присутній на флюорополот- нах, що ними прикрашають інтер’єр вечірок (особливий на¬прям псі-арту «psychedelic design»), на обкладинках альбомів з ґоа-трансом,6а навіть у назвах ґоа-транс-проектів («Infected Mushroom», «Domestic Mushroom», «Hallucinogen»).
Чимало «психонавтів» рапортують про певні відмінності між психоделічними досвідами від штучно синтезованого ЛСД і природнього псилоцибіну. Зокрема, на той факт, що вживання психоделіка в його натуральній формі набагато легше переноситься психікою та організмом, а сам контакт зі «свідомістю гриба» часто призводить до відчуття єднання з Природою, повернення в первинний Едем. Одним із важливих понять («кодів ґоа») є «свідомість Ґайі» (Геї, Землі) — пережи¬вання планети як живої істоти, злиття зі Світовою Душею. Подібне переживання — велике відкриття для індивідуальної свідомості. Воно здатне докорінно змінити її ставлення до всього живого в бік прийняття, любові та екологізму. Ґоа-транс у його перших формах, на березі океану, під зорями тропіків — Це клич планетарного братерства в єдиній екстатичній, оке-анічній свідомості. Такими виглядають і його прихильники — відкриті, яскраві, екзальтовані.
Слід сказати, що ґоа-рух є не виключно рухом людей, які приймають психоделіки. Чимало трансерів не бачать потреби вживати якісь речовини. Як сказав персонаж І. Охлобистіна із фільму «Down House»: «Спасибо, не надо. Меня и так прёт не по-детски».
