„Слава Богу!” — можна було почути з уст не одного повстанця.
Заходимо в лісок під селом Пилою у віддалі двох кілометрів від ворога. Наші ранені почувають себе зле- Доктор Шувар робить, що може, щоб помогти їм.
Сотня розтаборилась. Службовий вислав забезпечення, і стрільці — звичайно, в поготівлі й на становищах — почали засипляти. Курінний і сотенний теж поклалися спати. Моїм обов’язком було справдити забезпечення й перевірити оборонну лінію. Я покликав службового підстаршину і ми пішли у двох на перевірку.
Я подивляв втомлених стрільців, що по цілоденнім бою, без їжі, охороняли сон своїх друзів.
Коли почало розвиднятись, майже ніхто з нас уже не спав, бо кожному було цікаво, як ворог буде наступати на порожній ліс. Коли добре розвиднілось, почала бити артилерія. По півгодиннім гарматнім вопні, двома лавами, ворог рушив у наступ. Перша лінія, дійшовши до узлісся, відкрила сильний кулеметний вогонь. Ми здалека пригляї- дались і сміялись- Потім спокійно, по-християнськи, відсвяткували другий день Зелених Свят.
В цей день наша сотня прощала свою скривавлену землю. Тяжко було розставатись, хоч з пустими, але рідними селами, з чарівними Карпатами. А найтяжче було залишати наших друзів, що полягли в обороні Батьківщини, і тих, що залишались продовжувати боротьбу. Наша частина одержала наказ — прорватись у західню зону Німеччини.
З великими труднощами й боями удалося нам пройти повні ворожих застав і засідок терени й прорватися через чужі кордони до вільного західнього світу, щоб своєю появою тут задокументувати боротьбу українського народу та розповісти про звірячу суть московсько-большевицького імперіалізму.
Роман
ЦІНОЮ КРОВИ І ЖИТТЯ
Літом 1947 р. Головне Командування УПА дало наказ окремим відділам, що оперували тоді на Закерзонні, перейти рейдом в західню зону Німеччини. Дорога туди йшла через Чехословаччину і тому на її території й появилися літом 1947 р. рейдуючі частини УПА. Большевики скоро зорієнтувалися щодо напрямку й щодо цілі тих рейдів і доручили чеським комуністам ужити всіх заходів, щоб не пропустити цих живих свідків революційно-збройної боротьби українського народу проти большевицько-московського наїзника поза залізну заслону. Військові частини Чехословаччини, що згідно з московсько-польсько-чехословацьким договором з 28 травня 1947 р. взяли участь в великих бойових операціях проти УПА на Закерзонні, виявились неспроможними загородити дорогу з півдня відділам УПА, тому чеські комуністи змобілізували додатково спеціяльні відділи колишніх чеських комуністичних партизанів, щоб при їх доцомозі оточити на території ЧСР і знищити рейдуючі частини УПА, або бодай змусити їх вернутись до СССР. В такій ситуації було недоцільно маршувати великою групою. Тож рейдуюча частина розчленовується на невеличкі відділи і кожна з них рейдує самостійно.
Цивільне населення Чехословаччини, а головно словацьке, поставилось до нас дуже прихильно. Комуністична влада засипала свої села з літаків летючками, закликаючи в них населення до співпраці з органами безпеки у винищуванні „бандерівських фашистів” та погрожуючи, що за найменшу допомогу „бандерівцям” винні будуть жорстоко покарані, але все те не впливало на наставления населення до нас. Коли ми заходили до сіл, словаки, а також чехи радо обдаровували нас харчами, давали потрібні нам інформації й нераз переховували наших ранених і хворих, хоч за це грозила їм кара смерти. Завдяки тому ми могли щасливо виминати ворожі засідки й завдавати ворогові дошкульних ударів на його власній території.
... Наш відділ задержався на відпочинок на покритому лісом узбіччі скелястих Низьких Татр. Біля кристально чистих вод
