унешкідливлені.
Літом 1946 р. поляки провели знову силами польської поліції та польського війська широку акцію проти нас, яка тривала два тижні. Це привело до низки боїв. В одному з них, в Двірнику Руськім пов. Перемишль, 20 липня 1946 положив свою буйну голову чотовий нашого відділу пор. Чайка. Та якихсь більших успіхів не осягнув ворог і цим разом. Партизанська тактика, що в ній усі ми поробилися вже мист- цями, давала нам величезну перевагу над ворогом- Коли ми зустрічались з переважаючим чисельно ворогом, ми зникали неспостережно з його очей і ударяли несподівано зі сторони, з якої він найменше сподівався. Добре зорганізована між населенням сітка ОУН прекрасно інформувала нас про кожен крок і про кожен плян ворога, і це давало нам змогу влаштовувати ворогові на кожному кроці дуже неь приємні й болючі для нього несподіванки. Це страшенно де- примувало польського жовніра. „Ми їм тераз ґузік зробіми, — говорили вони огірчено. — Тераз кажди кшак у нас нє- сподзяне стшеля!..”
По двох тижнях безуспішних операцій ворог почав відтягати свої військові частини, і з початком вересня їх було вже в нашому терені зовсім мало. Ми стали тепер приготовлятись до зими, магазинувати харчі й будувати криївки, беручи до уваги розкриті нами ворожі пляни бльокувати найближчої зими великими військовими силами всі українські села й унеможливити так нам організування харчів. Ворог сподівався, що при застосуванні такої тактики під час найближчої зими голод і морози виженуть нас з лісів їм у руки.
16 листопада 1946 р. п’ять відділів УПА провели під командуванням к-ра Байди більшу акцію на містечко Динів пов. Березів- Польське населення того містечка під час облав, проводжуваних польським військом, роззухвалилось і стало грабити й мордувати українське неселення поблизьких сіл. Місцевий провід ОУН розліпив у місті відозви до польського населення, остерігаючи його перед наслідками їхньої розбишацької акції, а коли це не помогло, то порозумівся з командуванням УПА, щоб провести проти Динова відплатну акцію.
Вечором згаданого дня зібрались усі п’ять відділів УПА в лісі біля с. Делягова, і тут командири уклали подрібним плян наступу. Почав падати зливний дощ. Але це не спинило нас від акції. Грузьким болотом маршуємо в напрямі містечка, переходимо вбрід холодну річку, кожен відділ займає призначене становище і в визначений час починаємо з усіх сторін наступ.
Акція пройшла з повним успіхом. Ми зліквідували всю залогу польської МО („Міліція Обивательська”) та ОРМО („Охотніча Резерва Міліції Обивательскей”) і зруйнували їхні приміщення, забрали всі документи тих станиць польської поліції і, що для нас було найвартісінїшим, забрали з аптек весь запас так потрібних нам медикаментів.
В відплату за цю нашу акцію перевів ворог тиждень пізніше силами ВП більшу облаву на ліси, в яких ми тоді перебували. Ми сподівались такої облави і зайняли заздалегідь оборонні становища в Делягівеькому лісі на верху, що його ми прозвали „Синай”.Це було найдогідніше місце для оборони, і ми постановили прийняти тут оборонний бій. Але до бою не прийшло. Ворог або не відкрив нас, або не хотів бачити і, погерцювавши по лісі кругом „Синаю”, відійшов.
З початком зими 1946/47 ворог дійсно почав бльоку- вання всіх сіл. Та ця заздалегідь розкрита нами акція не могла дати ворогові бажаних йому успіхів. Ані зліквідувати тут УПА, ані навіть нанести відділам УПА поважніших ударів ворогові не вдалось.
Весною 1947 р. проведено перегрупування частин УПА. Почались нові бої. Та нашому відділові призначено пройти рейдом у західню зону Німеччини, щоб своєю появою там переконати чужих і своїх невірних Томів про існування збройної боротьби українського народу проти червоних окупантів в обороні своїх прав і своєї землі, і ми вирушили в далекий рейд.
Блудний
