село і, скликавши людей, повісили на дереві, підклали вогонь і спалили-
Ми обидва з Пімстою довідалися про це все від дівчини, яка пасла корови під лісом. Військо відійшло вже в іншому напрямі”.
У цей момент брат підняв автомата до своїх уст, поцілував і промовив:
— Дякую тобі, дорогий, що ти сьогодні не завів мене, а був слухняний і врятував мені життя.
Так! Найкращий приятель і оборонець вояка-парти- зана це добра і певна зброя...
Під вечір я зібрав своїх хлопців і ми пішли поховати останки вояка-героя, що загинув у нерівному бою, до останнього набою б’ючись. Від його зброї згинуло семеро ляхів, бо і тих троє опісля померли в шпиталі. Та поховали ми не тіло, а попіл з його тіла, перемішаний з дорогою йому землею, бо варварський наїзник навіть для трупів не знає пощади.
Буркун
ПОВСТАНСЬКИЙ СВЯТ - ВЕЧІР
Вже кілька тижнів до Різдва у відділі УПА к-ра Бурлаки почалась підготовка до відсвяткування традиційного українського Свят-Вечора, третього з черги у повстанських умовинах, у новій підбольшевицькій дійсності.
Святкувати задумано на терені дій відділу — в найближчій околиці Перемишля.
Підготовкою свята зайнявся окремий комітет, у склад якого увійшли представники відділу, референтури Служби Безпеки та господарської референтури місцевого району, що й розділили поміж себе поодинокі завдання.
Головним завданням відділу'було побудувати велику, затишну колибу — приміщення для Свят-Вечері, яка могла б вмістити коло 300 осіб, у глибині Коршмацького лісу.
У вечері, крім нашого відділу, мали взяти участь: курінний командир із почотом, Окружний Провід ОУН та вся теренова сітка округи і сотня к-ра Крилача, що мала прибути до нас із убогої, гористої околиці Бірчанщини.
Мали теж бути запрошені гості з-поміж решток місцевого українського населення.
Курінний капелян УПА о. Кадило повідомив нас, що зможе прибути до нашого відділу щойно на Водохрищу, тому у Свят- Вечері мав взяти участь одинокий ще в Пере- мищині український священик, о. А.
Виховник відділу з диригентом хору взялися за підготовку веселого „Повстанського Вертепу” та колядок.
Господарська референтура взяла на себе приготування традиційних свят-вечірніх страв, печива та інших харчів.
Не забуто теж про дідуха, сіно й особливо про ялинку. Вона мала стояти жива-незрубана, серед колиби, прибрана й освічена.
Дальшим завданням відділу було доставити з далеких засянських польських сіл святочні подарунки, зібрані там для нас польським протикомуністичіним підпіллям.
