XІІ
Як рано міг він хвилювати Серця кокеток записних! Коли ж хотілось покарати Йому суперників своїх,— Як він отруйно лихословив! Які пастки на них готовив! Та ви, володарі дружин,— Був з вами другом завжди він: Його любив і муж лукавий, Фобласа давній ученик, І недовірливий старик, І рогоносець величавий, Що шанував, як то і слід, Себе, жону і свій обід.
XІІ. ХІV
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ХV
Іще в постелі він, бувало: Йому записочки несуть. Запросини? Та ще й чимало: На трьох вечірках просять буть, Там буде бал, там іменини. Куди ж гульвіса наш полине? Почне він як? Дарма питать! Усіх він встигне облітать. Тим часом в ранішнім уборі, Надівши модний болівар3, Онєгін їде на бульвар І там гуляє на просторі, Аж поки про обідній час Брегет* не нагадає враз.
Брегет — кишеньковий годинник з майстерні французького майстра Брегета. Ці годинники видзвонювали хвилини.
ХVI
Вже темно: в сани він сідає. «Агей!» — зачувся крик гучний. Морозним сріблом одливає Широкий комір бобряний. Блискучий любленець химерин, Жде у Talon4 його Каверін. Ввійшов: і корок геть летить, Вина комети струм кипить*, Roast- beef чекає їх сочистий І трюфлі, розкіш юних днів, Французьких гордість кухарів, І страсбурзький пиріг пашистий Між сиром лімбурзьким живим І ананасом золотим.
«Вино комети» — вино збору 1811 року, вельми врожайного, що люди забобонні пояснювали впливом комети, дуже яскравої та близької до землі.
XVII
Ще спрага келихів жадає Залить гарячий жир котлет, А дзвін брегета сповіщає, Що вже почавсь новий балет. Театру злий законодавець І перемінливий ласкавець Найчарівливіших актрис, Почесний за?всідник куліс, Онєгін наш уже в театрі, Де всяк, щоб вільність показать, За entrechat* ладен плескать, Свистіти Федрі, Клеопатрі, Моїну викликать — аби Його почули між юрби.
Стрибок, антраша (франц.).— Ред.
XVIII
Чудовий край! Колись там, щирий І незрадливий волі син, Гримів Фонвізін, бог сатири, І запозичливий Княжнін; Там Озеров хвалу народну І сліз данину благородну З Семеновою поділяв; Там наш Катенін воскрешав Корнеля геній величавий; Там вивів Шаховський їдкий Своїх комедій жвавий рій, Там і Дідло домігся слави, Там, там, у присмерках куліс, Минали дні мої колись.
XIX
