поміркувавши. - А ще на шляху мені зустрілися дуже добрі, хороші друзі. І
Курча б заступилося за Уаченя, дідусь Бор - за тітоньку Воду, Їжак - за
синичку, а Філін і ведмежа - за Білку. Мені багато зустрічалося друзів на
шляху.
Боровичок заплескав у долоні.
- Ось так-так! - радів він. – Отже, маленьке хоробре кошеня, тобі й
справді моя допомога потрібна!
- Дуже потрібна, - кивнув Мурзик, переказавши Боровичку всю історію
від початку. - Адже я навіть не знаю, яка вона - Правда? Звір це або людина?
Красива або страшна? І де мені її шукати?
Боровичок лукаво посміхнувся кошеняті, сідаючи перед ним на коліна.
- Правду не потрібно шукати, - відповів лісовий житель здивованому
кошеняті. - Правда у кожного своя є.
- Як же так? Чому ж тоді Іванко її не знайшов?
- У будинку, де живе Добро, - відповів йому Боровичок, - завжди
оселяється і Чесність. Вже вона точно знає, де Правду шукати. Вона її часто
до себе в гості запрошує і ласощами пригощає, принаджує.
Кошеня анічогісінько з почутого не розуміло, а Боровичок тим часом
продовжував:
- А ось якщо хто в домі з Чесністю не дружить, так і Правда в гості не
заходить, і Добро згодом в іншому будинку оселяється. Правда красивою або
некрасивою не буває, вона різна, це як подивитися на неї, - розважливо
промовив старий. - І кожній Правді свій час. Ось якщо на зірки вдень
подивитися, чи побачиш ти їх?