допомогу, розповів їм, як знайшов Боровичка, і що він йому порадив. Вони
побажали кошеняті удачі, і той бадьоро рушив до будинку. Там на нього
чекала, хвилюючись, мама-кішка. А поруч з нею і його друг Іванко.
Котик задоволено потягнувся, влаштувавшись на колінах хлопчика,
який гладив його по голівці і спині, і став муркотіти мамі-кішці про те, що
дізнався в лісі. Мама-кішка слухала його уважно, і щойно малюк заснув на
руках у свого друга, увійшла в будинок. Обійшла всі його закутки, розпитала
мишу, яка жила в норі, озирнулася уважно. І тут вона побачила блиск в кутку.
Це місяць допомагав мамі-кішці знайти Правду і світив на яскравий фантик в
кутку, біля ліжка Михайлика.
Хлопчик сидів за столом і читав казку. Мама-кішка голосно нявкнула,
привертаючи до себе його увагу. Хлопчик невдоволено відірвався від
читання і повернувся до неї. Кішка дряпнула блискучий фантик, і той голосно
зашурхотів. Вона подивилася пильно на хлопчика, на фантик і на двері в
дитячу кімнату. Хлопчик насупився, але нічого не сказав. Кішка встала,
пройшла до іншого ліжка і, присівши біля нього, стала вмиватися. Так могло
б здатися на перший погляд. Насправді ж, мама-кішка від сорому сховала
лапкою мордочку, і Михайлику, який це зрозумів, теж стало соромно за себе.
Адже Добро все ще проживало в їхньому будинку, а хлопчикові зовсім не
хотілося, щоб його брат і мама сумували.
Хлопчик взяв з підлоги фантик, який кинув там зранку, і поплентався
«здаватися». Мама-кішка провела його задоволеним поглядом і повернулася
на поріг, до свого кошеняти, яке уві сні перебирало лапками і мурчало, немов
все ще було в лісі та зустрічало там дивовижно добрих, чуйних тварин і
