— Давайте так, «мухи — окремо, котлети — окремо». Зробити можна було б, але ви не отримували наказу. Стріляти можна було б, але не було з ким це робити. Чи, все ж таки, було чим і з ким стріляти, але ви не отримали команди?
— Я так скажу, з 12 тисяч тільки ВМС 10 тисяч перейшли на їхню сторону.
— Вони ж не відразу перейшли! Я просто знаю хронологію переходу, вони чекали якихось дій.
— Вони повинні виконувати накази.
— А якщо наказу немає?
— Для військового в такій ситуації є один простий — затверджений Верховною Радою України Статут Збройних сил України, де чітко написано: в разі намагання захоплення частини або знищення людей чи техніки відкривається вогонь на знищення. Все. Це затверджено Верховною Радою України. Це вищий нормативний акт. Третього числа мною був виданий Наказ на відкриття вогню згідно статутів, тобто вони мали право стріляти, тільки вони до того не були готові.
— А цей наказ був письмовий? Можете мені його якось переслати?
— Він знаходиться в Міністерстві оборони.
— Тобто у вас його немає, копій ви не зберігаєте?
— Пізніше були ще два такі накази. Я вам так скажу, я прекрасно знаю обстановку в Криму. Я в Криму прослужив все своє свідоме життя. І знаю всіх тих людей. Весь адміральський склад зрадив, а вони безпосередньо всі керівники. Ще 24-го числа виконуючий обов'язки командуючого ВМС адмірал перейшов на їх сторону! Начальник штабу Шакура працював на їх стороні!
Ви повинні знати, Україна в особі президента Януковича підписала Харківські угоди, інші протокольні акти, згідно з якими базування Чорноморського флоту подовжувалося ще на 25 років, а чисельність військовослужбовців флоту Росії збільшувалася до 25 тисяч.
— А до цього було скільки?
— 16 тисяч. І тому Росія робила все згідно з договором, і навіть збільшення чисельності вони робили за договором. І от коли ми перевели збройні сили у стан бойової готовності, начальник Генерального штабу доповів, що з 20 тисяч сухопутних військ готові тільки 6 тисяч. Але чи готові вони воювати? Вони були просто готові до переміщення.
Коли розвідка 10 разів на день доповідає, що від Чернігова до Маріуполя стоїть угруповання російських військ, як ці 6 тисяч поділити, щоб захистити континентальну Україну плюс Крим? Була одна частина відправлена на Крим, цифри я не можу називати, друга частина — «на широкий лан» для захисту східних кордонів. Ось і вся картина.
Маю також сказати, що всі частини не були укомплектовані. Пам'ятаєте, коли у військових комісаріатах був патріотичний підйом населення і військові комісаріати не могли справитися? Тому що всі військові комісаріати були знищені — обласні, районні. Навіть у тих, що залишилися, мали по два-три офіцери, які були просто не спроможні. Ми за 1,5 тижня призвали близько 8000 офіцерів для того, щоб забезпечити роботу військових комісаріатів. Це була реальна картина.
Единственным правильным на тот момент действием, считает Тенюх, было бы введение военного положения. Но его, дескать, никто не поддержал. Впрочем, судя по протоколам заседаний РНБО, эти предложения были не такими уж настойчивыми. Точнее, они вовсе не запротоколированы.
Не смог Тенюх пояснить и позицию Главкома на тот момент, хотя я несколько раз спрашивала, как в приватном порядке объяснял свою нерешительность Турчинов?
— Закрите питання. Є питання, про які можна говорити, а є — про які не можна. Це закрите питання РНБО. Я пропонував активні дії, але зміст розголошувати не маю права. Ці активні дії не були прийняті, після цього я подав у відставку. Я не можу говорити за Верховного головнокомандуючого.
Тенюх категорически отметает обвинения в сдаче авиации, кораблей и вооружения. Дескать, Бельбек заблокировали до него. А вся авиация — вертолеты АН-126, Б-12 — была окружена противником. И все его команды «идти на прорыв» командиры частей игнорировали. Уже на третьи сутки связь исчезла.
— Під час війни третя доба — це дуже багато часу.
— Ще раз кажу, ви мене зрозумійте, я запропонував активні дії. Мою пропозицію не прийняли, і я сказав, що подаю у відставку.
— На кому, як ви вважаєте, відповідальність за анексію Криму?
— Це питання не таке просте, але скажу вам одразу. Не мені судити, я не маю таких повноважень. Крим — це розплата України за її ставлення до півострова протягом 24 років. Це — відповідальність України в економічному, політичному сенсі.
Що ж стосується подій анексії, то кажу вам 20 разів: для цього існує Верховна Рада і Головнокомандуючий, вони повинні були прийняти рішення на застосування зброї.
