Здавна вважається, що у здоровому суспільстві повинна існувати така модель суспільних відносин, коли будь-яка людська спільнота неформально об’єднується довкола авторитетних керманичів-земляків, на яких свідомо чи підсвідомо рівняються, ідуть до них за порадою, за позиками й іншою допомогою, до яких, урешті-решт, просто прислухаються. Все це дає можливість таким людям мати суттєвий вплив на ситуацію й настрій у спільноті, яка їх оточує.
І такими ватажками не обов’язково можуть бути найбагатші особи осередку. За певних місцевих обставин це може бути або наймудріша і найстаріша людина, або регіональний політик, або успішний бізнесмен, а може просто впливова інтелігентна людина з авторитетом – учитель, лікар, митець, навіть священик. Тобто особа непересічна, неординарна.
Тому найважливішим чинником становлення і структурування ефективної горизонтальної суспільної мережі в будь-якому регіоні має стати практично стовідсоткове залучення до активної діяльності та співкерування соціальними й економічними проектами громадських авторитетів, неформальних лідерів спільноти.
І здійсниться такий відбір у новій державі за безпосередньою участю та допомогою територіальних громад. Виключно вони мають здійснити як переатестацію чиновників місцевого рівня, які за своїми якостями зможуть надалі залишатися на займаних посадах, так і провести відбір нових персоналій, що мають замінити вже звільнених. Таким чином відбудеться пошук нових та рейтингування старих місцевих авторитетів, які мають стати або народними обранцями, або керівниками регіональних владних структур.
У чому полягатиме завдання нових лідерів — інтелектуальних, економічних чи політичних? На суспільному рівні — відмовитися від пустопорожньої політичної діяльності. Передусім запустити у своїх територіальних громадах механізм економізації нової внутрішньої політики, інтелектуалізації життя, правильної його самоорганізації.
Тому в самій ідеї нової за своєю суттю держави є ще одна специфічна національна ментальна особливість — її успішна побудова цілком залежатиме від сили прояву сусідських зв’язків і взаємин між людьми, які багато років живуть поруч у певній місцевості.
Ми повинні добре усвідомити, що успіх досягатиметься лише в «польових умовах», причому це має бути тотально, в усіх без винятку регіонах країни і, як кажуть, «на самій землі».
І ще одне, дуже важливе. У новій країні ми повинні створити для людей ЗРОЗУМІЛЕ ЖИТТЯ. Що означає це, на перший погляд, дивне поєднання слів? Воно не мусить сприйматися спрощено, як спершу здається. Це дуже важливо для людини — жити зрозумілим життям. А що маємо зараз? Незрозумілу за своєю суттю і вектором руху державу, незрозумілу економіку цієї держави, незрозумілу структуру її промисловості й сільського господарства, незрозумілі соціальні програми для людей, врешті-решт, незрозумілу національну ідеологію самої влади (якщо вона взагалі є), не зрозумілі нікому закони, які часто просто суперечать Конституції та ще й один одному. Дивлячись на цей безлад, поступово переймаєшся думкою, що ті, хто керує нами, зовсім ні на що не здатні. А в цей час з-за лаштунків дуже спритні «ляльководи» антинародними законами й підзаконними актами, а іноді просто злочинним політичним і економічним впливом на чинну владу навмисне роблять щоденне життя українців геть незрозумілим. І все це тільки з метою маніпулювати заплутаними і внаслідок цього безвольними та зневіреними громадянами, щоб успішно половити собі рибку у великій каламутній калюжі, якою зараз здається всьому світові наша країна.
Ясно, що всі люди суттєво відрізняються одне від одного освітою, життєвим досвідом, соціальною активністю, бажанням пізнавати щось нове та постійно вдосконалюватися. Але на якому інтелектуальному рівні в певний момент свого життя не перебувала б людина, для неї її щоденне життя у своїй країні має бути ЗРОЗУМІЛИМ. Абсолютно.
Тому ті особи, які свідомо візьмуть на себе роль громадських лідерів національного, регіонального або місцевого рівнів, повинні спільно з народом зробити щоденне життя людей таким, коли усі його складники без поділу на прості й складні будуть ЗРОЗУМІЛИМИ. І коли це станеться, кожна людина в країні житиме в середовищі, зрозумілому їй за своїми правилами і законами, за логічними принципами власного існування. Усе це призведе до відчуття комфортної вбудованості громадянина в щоденне життя, а розуміння своєї потрібності й значущості зробить таку людину орієнтованою винятково на позитивне сприйняття власного існування та відчуття мети, задля якої вона живе.
До того ж нові громадські лідери зобов’язані розробити ефективний план модернізації суспільства й державних інститутів. Загальний порядок дій має бути простим і знову-таки зрозумілим, а кінцева мета — побудова принципово нової за своєю ідеологією і суттю держави через поєднання найкращих і найкорисніших рис засадничо різних систем власності — державної та приватної, а також шляхом застосування кардинально нових (про це нижче) методів і засобів управління державою взагалі та її економікою зокрема. І ще нам вкрай потрібна результативна спільна праця лідерів і суспільства щодо відновлення взаємної довіри як найціннішого соціального капіталу задля забезпечення справедливого захисту життєвих інтересів і особистої безпеки людей. За таких умов будь-яка – управлінська, економічна чи технологічна реформація країни отримає необхідне суспільне підґрунтя й підтримку.
Інакше кажучи, завдання нових лідерів — «вималювати» точний вигляд принципово нової держави, показавши людям черговість їх покрокових дій, а через мову цифр і точних показників досягти ефективного контролю за результатами цих дій.
Хто реально це зробить, той і складе свій іспит на майбутнє лідерство — інтелектуальне, політичне, економічне. Бо на це вже довго чекає наше суспільство.
Висновок. Ми маємо знати на прізвище кожну авторитетну в кожній спільноті нашої країни людину і працювати з нею безпосередньо та разом з нею будувати на основі територіальних громад міцну горизонтальну соціальну мережу, яка складе надійну основу нової держави. А ще ми повинні зробити в такій державі життя людей повністю зрозумілим.
Два різновиди визначення поняття території держави.
Ще одна надважлива її територія
Країна – це перш за все територія. Вона первинна і є константою на віки. Саме вона є місцем проживання її народу і найголовнішим багатством самої країни. А народ – величина змінна протягом часу. Тому успішна держава не має права віддавати територію чужинцям або ж частині свого власного народу, якій це забажалося з будь-яких причин. І кожну мить жорстко боронити цілісність своєї території для більш розумних поколінь нащадків, бо з часом народ невпинно зміниться, а держава на своїй території має бути назавжди.
Хоча майже кожний з нас більш-менш точно уявляє собі територіальний устрій нашої країни, мало хто думає про те, що існує ще одна значуща територія, яка визначає та уособлює найважливіший складник — територію життєвого простору кожного громадянина.
Майже всі знають розумну гру на складання мозаїки — пазли. У будь-якому пазлі всі його елементи міцно й органічно тримаються один за одного і складають розмаїту багатокольорову мозаїку. Так має виглядати й життя кожної розвинутої успішної
