Важлива риса концесійних відносин — те, що стороною в таких правовідносинах завжди виступає держава. Надання дозволу на концесійну діяльність, пов’язану з монопольним правом держави на її ресурси, є винятково прерогативою самої держави.
Налагодження справедливих і плідних концесійних відносин у країні дає швидку й реальну можливість вирішити особливо важливі стратегічні питання на тих напрямах, де країна ще тривалий час буде не в змозі зробити це самотужки. Тому й напрями концесійної діяльності визначає лише держава і діяльність на цих напрямках має принести очікуваний, життєво важливий і довгостроковий результат без вкладення великих бюджетних коштів. А напрями ці загальновідомі усьому світові: будівництво нових надсучасних транспортних магістралей, розвідка й розробка нових родовищ корисних копалин та вуглеводнів, будівництво сучасних високотехнологічних підприємств, створення нових енергогенеруючих потужностей тощо.
Аудит держави
Хочу ще раз наголосити на тому, що кожний українець має відчувати себе реальним, а не номінальним власником своєї частки загальнодержавних багатств. І не тільки на рівні комунальної (про це нижче), а й на рівні державної власності. Такі засади має бути не декларативно закріплено, хай навіть у Конституції, а юридично втілено в ланцюжку всіх необхідних законодавчих і підзаконних актів та відтворено самим фактом набуття громадянами майнових прав через отримання ними сертифікатів певного зразка. Це зафіксує їх реальну причетність до скарбів держави і зробить кожну людину справді рівноправним акціонером своєї країни, відповідальним за її стан і зацікавленим у результатах її розвитку.
Але для визначення реальної долі громадянина в скарбах держави треба провести зрозумілий і прозорий, а головне — повний аудит економічного й фінансового стану країни, аудит її природних і матеріальних ресурсів. На основі даних такого аудиту визначиться реальний рівень та показники капіталізації самої держави. Простіше кажучи, ми маємо встановити, скільки на теперішній час вартує наша країна.
Показники такої капіталізації потрібні не лише для з’ясування обсягу майнової причетності українців до багатств держави, а і як реальний економічний показник для можливого майбутнього залучення масштабних інвестицій під стратегічні для розвитку держави інноваційні проекти.
Нові відносини у місцевому самоврядуванні.
Встановлення постійної юридичної залежності та майнової відповідальності
обраної місцевої влади від її електорату.
Набуття членами громади юридичних прав
акціонерів суспільного комунального майна
Згідно з Конституцією України (ст. 143) територіальні громади «...безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності». Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що «органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами комунальної власності» (ст. 60).
Але, на жаль, сьогодні всі різнобарвні політичні структури чи дехто з одіозних осіб жадають здобути місцеву владу з однією метою — самовільно, на власний розсуд використовувати або відчужувати комунальне майно та місцеві земельні ділянки. Їх використання або приватизація проводяться в інтересах окремих кланів чи сімей, а будь-яке будівництво — в інтересах великих корпорацій і окремих олігархів.
І щоб запобігти цьому, кожний громадянин повинен брати безпосередню, а не декларативну участь в управлінні й володінні комунальним майном, бути безпосередньо за нього відповідальним і матеріально зацікавленим у його ефективному використанні. Тобто стати справжнім акціонером майнового комплексу місця свого проживання.
Фіксувати це треба юридично в спосіб видачі кожному громадянинові, який досяг 18-річного, тобто виборчого, віку «Іменного майнового сертифіката на право володіння часткою комунального майна».
Власник такого «Сертифіката», крім майнових, набуває певні юридичні права, які делегує місцевій раді для управління належною йому часткою комунального майна з метою законного, ефективного й прибуткового використання, а також отримання на свій «Сертифікат» щорічної грошової винагороди за результатами її (влади) діяльності з управління об’єктами комунальної власності.
Для людини, яка постійно живе і зареєстрована в певній місцевості, «Сертифікат» буде її довічним іменним документом, але він не може успадковуватися й передаватися третій особі, а також не може бути предметом купівлі-продажу або застави.
Якщо людина змінює місце свого проживання, вона повинна здати свій «Сертифікат» у місцеву раду, а згодом, реєструючись уже на новому місці проживання, отримати інший.
Між місцевою радою в особі її керівника — міського (сільського) голови, та кожним громадянином укладається типовий договір, за яким сторони беруть на себе взаємні зобов’язання.
Голова ради — міський (сільський) голова зобов’язується:
- укласти типовий договір з кожним громадянином, який має офіційну реєстрацію за місцем проживання та досяг виборчого віку, на управління належною йому часткою комунального майна з метою законного, ефективного й прибуткового управління ним на термін його каденції;
- доцільно, ефективно й економно керувати та використовувати в інтересах громади і кожного громадянина майно комунальної власності, примножувати його, постійно збільшуючи його капіталізацію;
- за результатами ефективного (прибуткового) використання комунального майна забезпечити виплату громадянинові щорічної винагороди на належну йому частку в цьому майні згідно з його «Іменним майновим сертифікатом».
Громадянин зобов’язується:
- зберігати й захищати від знищення комунальне майно за місцем свого проживання, як-от прибудинкову територію, під’їзди, ліфти, транспортні засоби, зелені насадження та інші об’єкти загального користування;
- економити воду, електроенергію, газ, тепло й інші матеріальні й енергетичні ресурси;
- своєчасно і в повному обсязі сплачувати комунальні платежі;
- сприяти покращенню екології в місті, не допускати його забруднення.
Договір підписують голова ради — міський (сільський) голова з одного боку та громадянин з іншого боку. В разі неналежного виконання взятих на себе зобов’язань сторони мають право розірвати договір у суді за місцем реєстрації громадянина. Наслідком судового рішення має стати наступне:
- у разі визнання судом вини місцевої влади вона зобов’язана невідкладно своїм коштом усунути проблему спору, а також відшкодувати громадянинові завдані збитки;
- у разі визнання судом вини громадянина той зобов’язаний самостійно і за свій рахунок усунути проблему спору. Також він за рішенням суду частково або повністю може бути позбавлений права на отримання щорічної винагороди за результатами діяльності місцевої ради з управління об’єктами комунальної власності.
За результатами спільної діяльності ради й громади щорічно підраховується загальний обсяг зароблених коштів від використання комунального майна.
Половина отриманого прибутку йде на виплату винагороди всім власникам «Іменних майнових сертифікатів». За умови ефективної спільної роботи ради і громади сума загальних виплат може бути чималою. Кожен громадянин на свій «Іменний майновий сертифікат» отримує певну суму коштів, визначену поділом загального прибутку від роботи комунальних підприємств на загальну кількість сертифікатів, які знаходяться на руках у мешканців.
Але, як і у випадку з визначенням частки кожного громадянина в державних скарбах (про це було вище), ситуація з комунальним майном також потребує проведення зрозумілого і прозорого повного аудиту економічного й фінансового стану цього майна (до
