Воскресіння. Світ ангельський. Курс лекцій

тому що, людина розумна повинна стати людиною духовною, а потім повинна стати ангелом, чистим, світлим, духом. От ангели вже спроможні, будучи духами, бачити духовно Отця, Який є Дух. Споріднене бачить споріднене. Божественний порядок: Адам вечірній, Адам ранішній. “Був вечір і був ранок – день шостий”, – читаємо. Спочатку вечір, затемнення, Адам вечірній – Homo sapiens, людина розумна. Людина яка має образ Божий, людина яка здатна творити, тому що Бог є Творець. Людина розумна, а Бог є Премудрий – це є образ Божий в людині. Людина яка здатна любити: Бог – є Любов, це є образ Божий в людині. Людина є вільна обирати шлях свій, а Бог – є Сущий, тобто Той, Хто має сутність Сам в Собі, а свобода вибору закладена Богом в людині, вона вирізняє людину від нижчих створінь, що керуються суто інстинктами і тому не грішать, тому що інстинкти ведуть шляхом порядку розвитку. Свобідна воля – це є образ Божий в людині. Але є ще і ранішній Адам, той Адам, який ввійшов в сьомий день творіння. Ми розумієм, що мова йде не про буквальний день (24 години), мова йде про день, який на стародавній єврейській мові звучить як “йом”, і означає “період”, “етап”. Хто виміряв день Господній? – читаємо в Святому Письмі. Для Господа один день як тисяча років, і тисяча років як один день. Не підходьте з вашою буквальною міркою до Божественних речей, зніміть покривало букви – воно і до нині лежить в читанні Старого Заповіту і книги Буття зокрема. Перша цивілізація людей, яка зображена під образами Адама і Єви, входить в стан бачення, в стан богоспоглядання, в той стан, який після гріхопадіння став містичним, таємним. Тоді людина стає з Homo sapiens – Homo spiritus, “людиною духовною”. “Був вечір і був ранок – день шостий”, а потім і сьомий, бо людина духовна входить в сьомий день. Людина духовна входить в спокій, а не в буквальну суботу, а суботу як шабат. Перекладімо слово субота на українську мову, щоб не було приводу для спекуляцій деяким протестантським конфесіям, які є юдействуючі, і по букві, як і юдеї свого часу, тлумачать Святе Письмо. Входження в спокій Господній, “Царство Боже не їжа й питво, а мир і радість в Дусі Святім”. От той стан харчування з духовного древа життя, що є древом порядку Господнього, Закону Божого, волі Божої, слова Божого! Древо це має коріння – основу, має стовбур, має розгалуження, має листя на уздоровлення народів, і має плоди, плоди життя...

Господній задум – задум Творця. Господній порядок – закон розвитку матерії від неорганічної до найвищої форми існування людини духовної, яка стає ангелом во плоті. Сенс життя людини – стати ангелом! Коли людина, помираючи, лишає тут, на землі, свою оболонку, як метелик скидає той кокон і полишає його на землі, підіймаючись в небеса! Людина стає духом, і якщо цей дух згідно з законом спорідненості (а цей закон – також закон Божий), підіймається до висот любові, здатний бачити світло і не осліпнути, здатний існувати в тих високих небесних сферах – він там і залишається. І через певний час через спілкування з ангелами, духами світлими, набуває тої мудрості ангельської. Знов, на початку стає Слово Любові, і те Слово, втілюючись вже на новому рівні, на духовному рівні, призводить до слави, тобто бачення Бога лицем в лице, як бачили Його найдосконаліші з Homo sapiens, що стали Homo spiritus, – бачили Бога лице в лице і не вмерли, і дивувалися цьому. Так Мойсей ввійшов в той морок таємний для всіх, він бачив Бога і розмовляв...

Людина – посередник між фізичною та духовною природою. І насправді земля є великим “пологовим будинком”, в якому народжуються духи, що призначені стати дорослими, стати ангелами. Новий етап. Смерті немає – є перехід! Є розгортання Божої програми обоження! І таких планет у Всесвіті є дуже багато, бо сказано: “Господня земля і все, що на ній, Господня вселенна і все, що наповнює її”. Людина має в собі як фізичне так і духовне начала. Завдання людини стати цілком духовним створінням, ангельським, і таким чином обожити твар.

І підходимо до дуже важливого моменту. Моменту вчення про воскресіння. Минулого раз ми вже торкнулися цієї теми, і я вже говорив, що воскресіння відбувається відразу після смерті. Розп'яття, смерть, воскресіння... Слово “воскреснути” означає – “ожити”. Коли народжується немовля – воно починає кричати, і всі зітхають, і кажуть: живий. Коли не кричить – починають його плескати, щоб ожив – воскрес. Він там, в утробі, теж був живий, але ніби мертвий. Він жив харчуючись соками матері, маючи спільне з нею дихання і т.д. А тут він стає жити самостійно. Точно так само все повторюється в світі невидимому. Все йде по синусоїді, це є закон порядку Господнього. Все йде по колу, і людина яка починає існувати поза тілом, як дух, – вона воскресає в нове життя. Це і є те, що ми називаємо воскресіння… Тепер будьмо уважні: ВЧЕННЯ ПРО БУКВАЛЬНЕ ВОСКРЕСІННЯ, В РОЗУМІННІ ВОСКРЕСІННЯ БУКВАЛЬНИХ ТІЛ ЛЮДСЬКИХ, ВИХОДУ МЕРЦІВ ІЗ ГРОБІВ БУКВАЛЬНИХ, ПОВСТАННЯ ПОМЕРЛИХ ТА З'ЄДНАННЯ З ФІЗИЧНИМ ТІЛОМ Є ХИБНИМ, І ПРОТИРІЧИТЬ ДУХОВІ СВЯТОГО ПИСЬМА. Вважайте це теологуменом, вважайте це приватною богослівською думкою, хоча й не мені першому відкрив її Господь... Але я, стоячи тут, з цієї кафедри кажу, що це є істина, яку відкриває Господь, і тримати її в угоду тим ієрархам та членам церкви, які мають буквальне бачення і розуміння Святого Письма я не можу, хоч би і хотів. Тому що був момент, коли Господь і мені відкрив Небо!.. Я про ці речі рідко говорив, але коли Господь надихає казати – я все-таки кажу: “знаю чоловіка який бачив небо відкрите”... І мені Господь показав його, але не тому, що я такий хороший, а тому що, я такий поганий. Тому що, як би я не бачив, я б вже зрадив Його і не один раз: за шматок ковбаси, за спокій. І якби я це зробив – я б давно вже не був би останнім дияконом Собору, будьте певні. Але я не можу цього зробити! Господь показує ці речі для того, щоб ти уже не міг сказати байку замість істини. Я бачив, я знаю! Не вірю, а знаю – це інший момент, коли я знаю. Тому що віра – це річ досить таки не стійка,