Воскресіння настає одразу, після смерті фізичного тіла! Запам'ятаймо це, готуймося до цього, в цьому сенс спасіння! Ще раз прочитаю те, що записав я в свій щоденник – ВЧЕННЯ ПРО БУКВАЛЬНЕ ВОСКРЕСІННЯ, В РОЗУМІННІ ВОСКРЕСІННЯ БУКВАЛЬНИХ ТІЛ ЛЮДСЬКИХ, ВИХОДУ МЕРЦІВ ІЗ ГРОБІВ БУКВАЛЬНИХ, ПОВСТАННЯ ПОМЕРЛИХ ТА З'ЄДНАННЯ З ФІЗИЧНИМИ ТІЛАМИ Є ХИБНИМ, І ПРОТИРІЧИТЬ ДУХОВІ СВЯТОГО ПИСЬМА! Насправді душа людини по смерті возноситься в тілі, тільки тілі духовному, ангельському, ефірному як його назвав святитель Феофан Затворник. Тонка оболонка душі – є тіло тонке або ефірне, – сказав він. І в цьому тілі, вже в тілі воскресає, оживає, возноситься в світ невидимий людина після смерті фізичного (точніше біологічного) тіла! В тілі народжується метелик, в тілі він виходить з кокона. От наше фізичне тіло – то є кокон, і в ньому всередині вже формується метелик. І дай Бог йому встигнути за період внутріутробного розвитку (я переходжу вже на аналогію з народженням дитини) розвинутись, піднятися до того духовного стану, щоб коли покличе Господня сурма – розправити крила і піднятись на висоту духовну! І за законом спорідненості піднятись в духовні сфери... Насправді душа людини по смерті возноситься в тілі, тільки тілі духовному, ангельському, ефірному, і не потребує уже з'єднання з тілом фізичним. Кров і плоть Царства Божого не вспадкують. Смерті немає – є перехід, воскресіння в тілі тонкому, ефірному, те, що ми називаємо “душа”. Воскресіння в паралельному (мовою вчених) до фізичного, але духовному, ангельському, небесному світі. Як сказав архієпископ Лука, професор, доктор Войно-Ясенецький, що в надрах цього світу фізичного існує світ невидимий, світ паралельний, світ духовний. Світ невидимий, як ми його називаємо біблійною мовою. Згадаймо ще один момент Святого Письма, тому що кожне слово має ствердитися двома-трьома свідками, так вчить нас Господь. Коли випробовували Його саддукеї і питали: От у жінки було семеро чоловіків. І за законом левірату (ми знаємо, що то за закон. Це коли помирає чоловік і не має буквальних нащадків, дітей, то жінка після смерті чоловіка стає дружиною його меншого брата. І той відновлює насіння для брата свого. Тобто, діти від цього шлюбу називаються дітьми старшого брата, який помер) кожен помирав не маючи дітей. Отже, вона сімох знала і померла врешті-решт сама. І хто ж з цих сімох по воскресінню буде їй чоловіком? Може сім чоловіків вона буде мати? Господь каже: “Не знаєте Писання і сили його зреклися, бо по воскресінню не будуть ні женитися, ні заміж виходити, але будуть як ті ангели на небі”. Ми розуміємо: “ангели – суть службові духи”. Небо – сфера духу. Ні женитися, ні заміж виходити в нашому плотському розумінні не будуть. І знову згадаймо в іншому місці, в книзі Відкриття читаємо, що: “Міра людська – вона ж є мірою ангельською”. То одна і та сама міра, бо людина насправді є ангелом, тільки ще або в зародковому стані, або тільки новонароджений, але прийде час і обов'язково стане ангелом, досконалим службовим духом!
Тепер давайте розкриємо з вами Святе Письмо і прочитаємо два вірші, які завжди є основою для буквалістичного тлумачення воскресіння, і які насправді дещо привідкривають нам ту завісу таїни, яка лежить на розумінні життя майбутнього віку. Перше послання апостола Павла до солунян, 4-й розділ з 13-го по 18-й вірш:
“Не хочу ж я браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як інші, що надії не мають. Бо коли ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. Бо це ми вам кажемо словом Господнім...” (не людським словом, але Господнім, тому що людське слово – воно буквальне, а Господнє слово духовне). Словом духовними ми тлумачимо, це по духу. Якщо ви будете ці вірші розуміти буквально – ви нічого не зрозумієте, і ви нічим не будете відрізнятися від язичників, які не розуміють важливих речей світобудови. “Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, – ми не попередимо покійних.” Слово Господнє – значить треба тлумачити його по духу. Що значить “жити” по духу? І “вмерти” по духу? Жити для гріха і вмерти для гріха! “Я щодень помираю для гріха”, – говорить апостол Павло. От що є смерть біблійною мовою, тому що буквальної смерті насправді немає! Коли ми читаємо про смерть мова іде про речі духовні в першу чергу. Хоча і буква тут діє, коли вона не протирічить духові, але на першому місці духовне. “Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе,..” Хто живе для гріха, хто ще є гріховний, хто ще не очистився повністю, хто ще не піднявся на ангельську висоту. Я не знаю, хто тут є з нас, хто вже в Царстві Божому, і для кого воно вже прийшло в силі. Я не багатьох знаю з присутніх тут, хто є хоча б юнаком на сьогодні. “... бо ви перемогли диявола...”, – як говорить Іван Богослов – хто повністю переміг диявола. Не кажучи вже про “мужів досконалих”, які сіли праворуч Ісуса, як і Він сів праворуч Отця, і якім Отець всіх ворогів їх домашніх поклав підніжком ніг. Мало є з отут-от присутніх таких досконалих, хоча я не кажу, що нема. Напевно ж є. Хай Господь робить перепис населення, а
