піхви. Промасажувавши її губки, він ввів палець у середину. Він відчув її теплий вологий коридор. Палець рухався краями печерки, ніби щось розшукував. Раптом Галина застогнала. Петрусь ввів ще один палець, сильніше натискаючи на крапку. Його губи ніжно доторкнулися клітора дівчини. Пальці пестили цю солодку частинку Галиного коридору. Язик лизав клітор. Галя кричала.
Петрусь відчув нестерпну напругу. Не припиняючи пестощів, він повернувся на ліжку. Тепер його прутень був напроти Галиного обличчя. Він чекав, що вона візьме його до рота і приготувався відчути на своєму стволі вологі дівочі поцілунки. Але вона лише міцно стиснула прутня у руці і почала його дрочити. Вона рухала рукою різко, із силою оголюючи голівку і знов закриваючи її. Це відбувалося у такт Петрусевим пальцям. Петрусь прискорив рухи. Галя швидше заводила рукою по прутню. Петрусь востаннє стиснув губами вологий її клітор... і вона кінчила. У ту саму мить Петро відчув насолоду. Гаряча сперма вилилася дівчині на груди...
© Саша Шло
Їхали козаки
Галя лягла на сіно і заплющила очі. Її рука сором'язливо сковзнула по-під сукню.
'Ні, я не буду, - думала вона. Я не для того... Я просто... '
Але рука вже торкнулася
Галя здригнулася цілим тілом. На якусь мить їй здалося, що вмирає. Тіло сповнилося неземною насолодою.
Потім все скінчилося. Галя безсило лежала на сіні. Аж потім відкрила очі... і почервоніла: з поза паркану на неї дивилися козаки. Чи давно вони тут? Чи здогадалися, що вона робила?
Козаки уважно дивилися на неї. Їх було троє.
– Бувай здорова, чорноброва! - сказав найстарший.
– Бувайте здорові, хоробрі козаченьки! - відповіла дівчина.
– Як тебе кличуть? - спитав наймолодший.
– Галею... - сказала дівчина.
– Ой ти Галю, Галю молодая! - жартівливо сказав середній.
Галя засмутилася.
– Мене кличуть Убийвовк, - відрекомендувався наймолодший.
– А я - Борщунеїдайло, - сказав найстарший.
– Ковтун, - сказав середній козак.
– А чи не хочеш ти, Галю, поїхати з нами? - спитався Борщунеїдайло.
– Мене мати не пустять, - зауважила Галя.
– А ми її не спитаймося. Що вона розуміє у козацьких справах? Ну, ходи сюди!
Галя послухалась. Сама не розуміючи чому, вона вийшла вийшла на вулицю і підійшла до козаків. Ковтун допоміг їй сісти у сідло поперед собою. Вона відчула, як міцні козацькі руки обіймають її тіло. Як його гаряче тіло притулилося до її спини.
– Краще тобі буде з нами, козаками! - запевнив її Борщунеїдайло.
Вони виїхали за село. Тепер навколо був ліс.
На широкій галявині козаки зупинилися та позлізали на землю.
Борщунеїдайло підхопив Галю на руки і зняв з коня. Його губи торкнулися її щоки, шиї, вуха. Убийвовк поклав їй руки на сідниці. Підійшовши збоку, Ковтун почав гладити Галини перса.
Дівчина не опиралася. Вона не могла і не хотіла їх зупиняти. Навіть боялась цього. Їй було добре.
Козаки почали знімати з неї одяг. Їхні гарячі губи цілували її плечі, перса... Убийвовк пестив язиком її спину.
За мить дівчина стояла перед ними голою.
– До сосни, - тихо сказав Борщунеїдайло.
Козаки підвели дівчину до сосни, що росла посеред галявини. Швидко і впевнено, вони прив'язали її косами до дерева.
Козаки жадібно дивилися на неї.
Галя злякалась. Вона пригадала історії про дівчат, що поїхали з козаками та зникли.
Борщунеїдайло подав знак. Убийвовк і Ковтун водночас підійшли до дерева. Їхні роти вхопили Галини соски. Вмілі гарячі язики бавилися з ними як хотіли - лизали, притискали до ясен, швидко торкалися і відпускали. Галя стогнала від насолоди. Вона не знали, куди ховатися від цього солодкого почуття, що захопило її тіло. Але вона була міцно прив'язана і не могла ворухнутися. Дівчина заплющила очі.
Борщунеїдайло став перед нею на коліна. Його руки прослизнули поміж деревом і Галиним тілом, міцно ухопили дівочі сідниці. Губи козака припали до її піхви. Жадібний язик почав досліджувати трикутник. Він знав, що робити.
Крізь насолоду, Галя відчула, що дівочий сік витікає з її печерки до козацького рота. Борщунеїдайло ковтав його, не припиняючи пестити піхву.
Галя закричала. 'Швидше! - думала вона. - Швидше!'
Але козаки не поспішали. Вони пестили її повільно, навмисно розтягуючи солодкі тортури. Галя кричала все гучніше.
Козаки прискорили рухи. Палець Борщунеїдайла сковзнув поміж її сідницями. Дівчина закричала зі всієї сили... і розслабилася.
Наче крізь сон, вона бачила, як козаки відв'язують її від дерева і кладуть на травичку. Під голову підклали щось м'яке та вовняне.
Голоси козаків долітали до неї наче з іншого світу.
– Де ти навчився так лизати, - не без заздрості запитався Убийвовк.
– У турецькому полоні, - відповів голос Борщунеїдайла. - Мене тримали у Царгороді, у палаці самого султану. Одного разу мене випадково побачила його наймолодша дружина. Вона дізналася, де мене тримають - і прийшла зі своїми рабинями. Наказала прив'язати мене до лавки і сіла мені на обличчя...
Він замовк на мить.
– Вона була гарна, її тіло пахло трояндами. Мій язик почав рухатись самий собою. Я пестив її, як міг. Її насолода була для мене найкращою нагородою.
– Та невже ж ти закохався? - спитав Ковтун.
– Та я й самий не знаю... Наступного тижня вона прийшла знов. І ще за тиждень. Вона приходила щосереди, коли султан їздив на полювання. Я вчився. Я знав тепер на пам'ять кожну крапку її піхви. Я впевнено натискав губами куди треба, точно знаючи як і коли...
Він запалив люльку.
– Набавившись, вона залишала мене рабиням. Одна з них сідала мені на обличчя. Друга - позаду від неї, на мій збуджений прутень. Це була наче гра. Та, що отримувала прутень, мала пестити руками перса тої, що попереду. Вони рухалися водночас. І я відчував їхні гарячі піхви - одну на обличчі, іншу - на прутні. На мене стікав їхній сік...
– Навіщо їй було ділитися тобою з рабинями? - спитав Ковтун.
– Нам треба було переховуватись. Якби султан дізнався, нас обох спалили б живцем. Тому вона придумала: якщо хтось дізнається, що до мене ходять - хай думає, що це рабині. Рабиням теж бракувало чоловіків. До того, вони не могли зрадити нас з Сулеймою - їх покарали б за, то, що не донесли раніше.
Друзі мовчки слухали. Борщунеїдайло продовжував:
– За півроку я помітив, що один з євнухів починає щось підозрювати. Я не міг ризикувати Сулеймою. Однієї ночі втік - і повернувся на Січ.
