Пляченко розкрив халат. Галя взяла прутень у руку. Він був великий і теплий. Вона із цікавістю роздивлядася цей орган.
– А яка була твоя колишня дружина?
– Дуже розумна, дуже вибаглива. У чомусь наївна...
– Я про інше. Якою вона була у ліжку? Що ви робили разом?
– Та майже все... Ігри, секс у незвичайних місцях, 69...
– 69? Що це?
– Це коли жінка та чоловік пестять одне одного губами, одночасно.
– Як пестять?
– Він цілує і лиже її піхву, а вона бере до рота його прутень.
Дівчина перелякано подивилася на нього.
– Бере прутень до рота?! Але ж це огидно!
– Багатьом жінкам це подобається, - зауважив Пляченко.
– Я десь чула, що таке буває. Але думала, що на таке здатні лише шльондри та збоченки.
– Ні... Багато нормальних жінок.
– І тобі таке часто робили?
– Часто...
Галя не спускала очей з прутня. Він трохи напружився. Вона знов провела по ньому рукою. Видко було, що він їй подобається.
– Цікаво, а я б змогла? - спитала вона саму себе.
Пляченко обняв її і провів рукою по спині.
– Помий його! - несподівано рішуче сказала вона.
Пляченко пішов до ванної кімнати. Коли повернувся, Галя сиділа на ліжку зовсім гола.
– Я готова, - сказала вона.
Пляченко став біля неї. Вона взяла прутень двома руками. Стягнула шкірку з голівки. І обережно торкнулася прутня губами. Потім ще раз. За якусь мить ціла голівка потонула у її роті. Пляченко відчув, як її язик облизує голівку його прутня. Це було приємно. Він взяв руками її голову і почав керувати її рухами. Тепер він брав її у рот, наче у піхву. Дівчині було це цікаво. Вона зробила знак, щоб він не поспішав. Її язик хотів вивчити кожну клітинку його прутня. Вона лизала його і цілувала, випускала на мить - і знов ховала у роті...
Петрусь відчував насолоду. Давно вже йому не було так добре. Він вже не міг стримуватися. І коли Галя знов міцно стиснула губами оголену голівку прутня він кінчив.
Дівчина відсунула голову і сперма потекла їй на підборіддя. Галя не знала, як реагувати. Її обличчя висловлювало суміш страху і зацікавлення. Вона невпевнено ковтнула... потім облизала губи... потім омочила палець у спермі і поклала до рота.
– Це як рисовий відвар, - сказала вона і посміхнулася.
– Треба зробити тобі кунілігус, - зауважив Пляченко.
– Але ж в мене менструація... - нагадала Галя.
– Шкода. Тепер читачі подумають, що автор - чоловік.
– Чому?
– Це гендерна лінгвістика: якщо людина пише про кунілігус - то вона є жінка, а якщо про міньєт - то чоловік.
– А може краще додамо певні українські риси? - сором'язливо запропонувала Галя.
– Та ти що здуріла?! - вийшов з себе Пляченко. - Тоді читачі вирішать, що ми їх неправильно зрозуміли.
Пляченко приготував каву. Галя пила її з насолодою.
– ...То ти кажеш, всі твої друзі емігрували? - повернулася вона до попередньої розмови.
– Майже... Одного розстріляли - він був офіцером контр-розвідки. Інший вступив до Партії, займає велику посаду і намагається позбутися компрометуючих зв'язків з минулого. Решта - у Маямі.
– А ти чого не поїхав?
– Не знаю... Спочатку вірив у Кастро. Потім не хотів вірити, що він зв'язався з комуністами. Потім думав, що нічого в них не вдасться. Потім сподівався, що Штати все це зупинять. А коли після ракетної кризи зрозумів, що червоні прийшли на завжди - було вже запізно.
– А тепер? Тепер ти хотів би втекти?
– Тепер - так. Але кордоні перекриті.
– Знаєш, все що то мені розповів... За УНР, за червоний терор... Я не можу більш жити у Радянському Союзі. Я хочу бути українкою, а не 'радянською людиною'. І... я хочу бути жінкою... Мені дуже добре з тобою.
Пляченко поцілував її у губи. Знов почав пестити її перса.
– Але ж мені тепер не можна кохатися, - зауважила вона. - В мене менструація...
– Є чимала інших засобів, окрім вагінального - сказав Пляченко. - Ти хіба не читала 'Пан і пані'?
– А що це таке?
– Ах, правда, цей часопис ще не з'явився. Ми у шістдесятих роках, а він з'явиться у дев'ятьдесятих, та й те у західному регіоні. Автор була чи був би там зіркою.
– А чому 'була чи був'?
– Бо глава ще не дописана. Стать автора цілком залежить від того, чи вдасться вставити кунілігус.
– Вставити кунілігус - це якось еротично.
– Еге ж! Не дурна ми є героями порнографічної прози!
Пляченко ковтнув кави.
– Хочеш я візьму тебе ззаду? - м'яко спитав він.
– А це як?
– У анус...
Галя здивовано подивилася на нього.
– У попу?!!
– Тище! Бо зараз один читач з Мозамбіку нас приб'є нафіг. 'Попа' - то є москальське слово. Тре казати 'дупка'.
– Але ж це - гомосексуалізм... - сказала вона.
– Гомосексуалізм - це якщо між двома чоловіками. А якщо між чоловіком і жінкою...
– Але ж це неприродно...
Пляченко поклав руки на її сідниці. Він цілував її перса, намагаючись випадково не назвати їх 'грудьми'. 'А може я неправильно розумію читачів? - думав він. - Але краще перестрахуватися...'
– Я хочу тебе... - прошепотіла Галя. - Тільки...
– Не бійся... Я буду дуже обережним...
Пляченко дістав останній презерватив із мастилом (при Кастро таких вже не дістати!) і натягнув його на напружений прутень. Він поставив Галю на коліна. Кінець прутня уперся у дірочку її анусу.
Пляченко діяв поступово. Міліметр за міліметром він входив до заднього проходу дівчини.
– Не боляче? - спитав він.
– Трохи... зовсім трохи. Але... якось цікаво... і навіть приємно...
Пляченко зупинився на мить, чекаючи, коли Галине тіло звикне до такого втручання. Потім продовжив.
Врешті-решт, ціла голівка опинилася у її тілі. Пляченко почав повільно рухатись.
– Це приємно... - несподівано для себе зіналася Галя. - Це так добре...
Рука Пляченка лягла на її лобок. Пальці знайшли клітор. Петрусь пестив її спереду і брав ззаду. Він відчував, як пеніс треться о її стінки, як голівка ковзає вузьким входом: туди-сюди, туди-сюди.
Галя була червоною від збудження і насолоди.
– Але всеж-таки шкода, що не можна зробити кунілігус, - зауважив Пляченко.
