була повна спадковість, то мені пощастило натрапити на кінчик ниті. А до клубочка дійшли кібермашини. Ось так. Почнемо?
— Читайте, читайте, — разом скрикнули Добромир і Зоря.
— Гаразд. Ні, краще не я читатиму, а машина У неї неприємний голос, але вона збереже всю своєрідність викладу. Бо в мене можуть бути свої домисли, гіпотези, пояснення, а машина об’єктивніша. Будете судити самі. Назви Землі, Місяця, планет і так далі машина замінила з древн$7
— Скоріше, не мучте нас, — попрохала дівчина. Її сині оченята горіли нетерпінням. — А то прилетять наші мучителі — і не дослухаємо до кінця.
— Встигнете, — пообіцяв Коор. — Починаю.
Він підійшов до кібермашини, ввімкнув її. На щитку заблимали мініатюрні синюваті вічка. Почулося легеньке стрекотання. Спокійний металічний голос сказав:
— Ти, хто вперше доторкнешся до записів Асурамія, збережи священну повагу до моїх слів. Це слова правди, це слова горя, це слова великого попередження, яке Асурамія посилає в далеке Майбутнє. Я вірю — воно прийде, бо Спіраль Життя Вічна і нема сил у Безмежному Лоні Великої Матері, які б зупинили її урочистий і переможний хід.
Асурамія знає: ти, хто вперше доторкнешся до його записів, — будеш інший, бо ніщо не повторюється у Всесвіті. Ти будеш інший зовнішньо, у тебе буде інше вбрання, інші звичаї, інша мова, інші традиції. Але ми Брати з тобою$7
Прийми любов Асурамія, далекий Брате, прийми його сердечне попередження. Вислухай Історію Лемурії, історію її розквіту і загибелі, і хай вона буде для тебе дороговказом до Істини, яку не встигли побачити ми — діти Чорної Раси.
Вогонь — Священний Вогонь! Збережи слова Асурамія, донеси подих мільйонноліть до слуху майбутніх рас. Бо ми — це вони, бо вони — це ми, розділені невблаганним часом і простором — Великою Ілюзією Єдиного Існування.
Люди у підземеллі завмерли. Нема для них нічого: ні недавніх негод в ущелинах Місяця, ні страху смерті, ні Землі, ні Гайворона, який, напевне, готує їм прочухана за порушення дисципліни. Є лише цей дивний, таємничий голос, є лише грандіозна, легендарна панорама давно зниклого життя, яке знову відроджується, вирує, постає нещадною об’єктивністю у всій своїй буряності і трагічності.
СЛОВО АСУРАМІЯ
— Я, Асурамія, сиджу в печері.
Переді мною — священний Сура-па. Він приймає мої слова і поглинає їх в надра своїх кристалів.
Інколи я виходжу з печери$7
Гнівні Божества Космічної Справедливості обрушили свою караючу волю на грішних сипів Чорної Раси, які власними руками викликали до дії таємні сили Вогню, заховані Великою Матір’ю в своєму покрові. Посіяні отруйні зерна дали жахливі парості. Нема повернення назад! Лемурія гине!
Місяць теж здригається від пекельних вибухів. Вогняні смерчі іуляють по його тілу. Випаровуються від страшного жару теплі моря, чорніють голубі дерева і мохи.
По ущелинах Місяця з вереском$7
Я, Асурамія, повертаюся до печери, сідаю перед священним Сура-па і починаю свою розповідь. Це буде розповідь про далеке минуле Лемури, про дні її розквіту і падіння, про дивних, божественних Синів Вогню, які прийшли з Космічної Далини, і про Чорних Жерців Лемурії, які повстали проти Посланців Великої Матері.
Я теж скоро піду з цього$7
Перші раси Лемурії вийшли з предков$7
Вони були хоробрі і меткі. Чоловіки не боялися наодинці зустрітися з плямистими$7
Мисливці приносили з полювання$7
Так минали віки. Багато віків.
Лемури почали здобувати вогонь. Спочатку вони його зберігали у кам’яних схованках, а потім навчилися підпалювати сухий мох і бересту тертям двох кусочків дерева.
Вогонь дав тепло і захист від нічних хижаків. Він нагадав темним лемурам, що якісь вогні сяють вночі на небі. Вони почали, інколи думати про ті таємничі далекі вогні.
А думка — брат вогню. На її крилах почали прилітати до лемурів великі відкриття. Так почалася довга дорога до слави Лемурії.
Минула епоха списів, луків і стріл. Лемури знайшли в горах руди — мідну, залізну і срібну. Вони навчилися плавити і обробляти її. Деякі племена оселилися на постійних місцях. Виростали городища, які почали володіти навколишніми землями.
Спалахнули війни за землі. Полилася кров.
І тоді прокотилися по Лемури могутні землетруси. Земля попереджувала нерозумних дітей своїх. На заході океан поглинув частину земель. На сході піднялися високі гори. Над ними клубо-чились вогні, і гарячі камені розліталися від них, запалюючи навколишні ліси.
Та лемури не прислухалися до голосу Матері. Війни тривали. Вони інколи переривалися короткими роками спокою.
Якраз у цей час з’явилися Сини Вогню — Посланці Великої Матері.
З неба спустилися великі Храми. Вони були вищі за тисячолітні дерева. Вони сяяли, як сонце, і могутнім ревом потрясали землі Лемури.
З них вийшли Сини Вогню. Вони були високі і сильні. Одежа на них була як барви небес.
Лемури поклонилися Синам Вогню, вражені жахом і несподіванкою. Але Сини Вогню нікого не зачепили, нікого не знищили. Вони легко вивчили мову лемурів і почали розмовляти з ними$7
І тоді лемури дізналися, що Сини Вогню — не божества, а Посланці Великої Матері. Так вони називали Безмежний Космос. Посланці жили на далекій планеті, яка десь у безодні небес летіла навколо свого Голубого Сонця.
Вони розповіли, що прилетіли допомогти молодим братам — так вони звали лемурів — краще жити, показати їм інші світи, навчити їхніх дітей великих таємниць Буття.
Та мало хто з лемур$7
Довго перебували Сини Вогню на Землі. Вони передавали лемурам знання про Космос, вчили їх будувати високі будинки і піраміди, вивчати рух небесних тіл і подорожувати по морю, записувати значками свої думки і робити розрахунки. І ще багато-багато чого передали Посланці Великої Матері майбутнім поколінням Землі.
А потім вони полетіли назад, на свою Голубу Зірку. Вони обіцяли повернутися. Вони обіцяли, що будуть завжди з лемурами$7
Для тих скарбів, що були залишені Посланцями Великої Матері, збудували Храм Знання. Він був високий і гарний, мав тисячу кроків у висоту і п’ятсот зокола. Високі гори зберігали його від кочових орд. Перед тим, як покинути Землю, Сини Вогню вивчили сто дітей лемурів, які оберігали Храм Знання і повинні були передавати знання Посланців новим і новим поколінням.
Так було деякий час. Охоронці Храму старанно виконували волю Синів Вогню. Вони допомагали містам лемурів будувати житла, статуї, храми Знання. Вони вирощували злаки з диких$7
Та серед охоронців Храму Знання почалася боротьба. Дехто з них$7
— Кожен, хто ввійде в Храм Знання, уже не належить собі. Він стає слугою всім людям. Любов до всіх — ось закон Космосу. Сонце дає силу свою всім планетам, всім рослинам і тваринам, всім людям і мінералам. Уподобимося Сонцю.
Повстанці говорили так:
— Для чого викидати дорогоцінні скарби Знання диким і темним рабам. Вони не розуміють їх, але користуються їхніми благами. Вони живуть у будинках, збудованих вогнем Знання, але від цього не стають ні розумнішими, ні добрішими. Любов до всіх, про яку говорили Сини Вогню, — велика химера. Такала пожирає травоїдних, травоїдні — траву, вогонь — сухе дерево, людина, озброєна Знанням, — підкорює собі все. Ось
