згадує, а Корнелію Суллі наказали відбути у заслання в Массилію (нинішній Марсель) і жити там безвиїздно. Засланням справа не обмежилася. Згодом Нерон все-таки стратить його, але це буде чотири роки по тому.
10. Сенека й Бурр - тіньові правителі імперії. Нова любов Нерона. Поппея Сабіна - розпусниця чи жертва володаря? Отон і Поппея Сабіна. Заслання Отона. Поппея Сабіна підкоряється, але наполягає на шлюбі
Читаючи розповідь Корнелія Тацита про дикі нічні пригоди юного імператора, не слід гадати, що Рим, а тим паче вся імперія залишалися покинутими напризволяще. Нерон знаходив час для рішення найважливіших питань, а повсякденне управління імперією перебувало у досвідчених руках Луція Аннея Сенеки й Афранія Бурра.
Саме в цей час Сенека, скромний виходець із далекої Кордуби (нині місто Кордова в Іспанії), якось непомітно стає одним із найбагатших людей імперії. Напевно, таке поводження Нерона влаштовувало багатьох…
Перші чотири роки правління Нерона, попри нічні пригоди молодого імператора, його єдиною постійною симпатією була Акте, але згодом серцем імператора заволоділа інша жінка. 58 року Нерон познайомився з блискучою римською дамою Поппеєю Сабіною, яка мала величезний вплив на нього. Корнелій Тацит характеризує її вкрай негативно. За його словами, «у цієї жінки було все, крім чесної душі». Йосиф Флавій, навпаки, писав, що «вона вирізнялася щирим благочестям», згадуючи, як Поппея Сабіна заступалася перед Нероном за іудеїв. Светоній Транквілл також згадує про неї, але мимохідь - не даючи ніякої оцінки її особистим якостям і не кажучи про неї ані доброго, ані поганого. Оскільки і Йосиф Флавій, і Светоній Транквілл присвятили Поппеї Сабіні лише по кілька слів, основним джерелом наших відомостей про неї залишається Корнелій Тацит. Хоча через вкрай полярне розходження думок стародавніх істориків ставитися до слів Тацита слід дуже обережно, тим паче, що сам він усе-таки не був очевидцем подій.
Як писав про Поппею Сабіну Корнелій Тацит: «Під личиною скромності вона віддавалася розпусті. У громадських місцях показувалася рідко й завжди з напівприкритим обличчям - чи то щоб не привертати погляди, чи то, можливо, тому, що це їй личило. Ніколи не берегла вона свого доброго імені, однаково не рахуючись ні з чоловіками, ні з коханцями; ніколи не підкорялася вона ні своєму, ні чужому почуттю, але де бачила зиск, туди й несла свою хіть». Очевидно, Тацит точно передає нам те, що казали про Поппею Сабіну її сучасники, але слід зауважити, що навряд чи хтось і тоді знав, правда це чи ні, адже на людях вона поводилася скромно. До того ж у ті часи, точно так само, як і в наші, чутки, що ганьблять жінку, зазвичай розпускали радше ті, хто не зміг домогтися взаємності від красуні, аніж ті, хто здобув її прихильність.
Поппея вже встигла на той час вийти заміж за римського вершника Руфрія Кріспіна, який був за Клавдія претором преторія, й народила йому сина, а потім, за словами Корнелія Тацита, «її зачарував Отон своєю молодістю, блиском і ще тим, що вважався найближчим другом Нерона». Отон зумів відбити Поппею в чоловіка й одружився з нею.
Побачивши Поппею Сабіну, Нерон також закохався у неї. Корнелій Тацит писав, що, «буваючи в принцепса, Отон щоразу звеличував вроду і принадність своєї дружини, чи необачний від палкої закоханості, чи з метою розпалити його пристрасть до Поппеї і, якби вони стали спільно володіти однією жінкою, використати ці узи для посилення своєї могутності». Незабаром Отону довелося шкодувати про те, що він познайомив дружину з імператором. Після знайомства з Нероном Поппея, за словами Корнелія Тацита, «пускає в хід лестощі та свої чари і, прикинувшись, начебто вона скорена красою Нерона і не здатна противитися пристрасті, що її охопила, одразу полонить його; згодом, коли імператор закохався, вона стала поводитися гордовито й владно і, якщо він залишав її в себе довше ніж на одну чи дві ночі, заявляла йому, що вона заміжня жінка й не бажає розривати шлюб, бо захоплена способом життя Отона, з яким ніщо не може зрівнятися…» У підсумку «Отон втрачає звичне для нього спілкування з принцепсом, потім право бувати в нього й обертатися в найближчому його оточенні й, нарешті, щоб суперник не залишався у Римі, його призначають правителем Лузітанії, де він і пробув до початку міжусобної війни».
Якось не віриться, що Отон сам підставив власну дружину Неронові. Для чого? Щоб потім запекло пручатися й бути випровадженим за тридев’ять земель у Лузітанію*? Та й поведінка Поппеї Сабіни, якщо вірити цим словам Тацита, більше нагадує дії люблячої дружини, змушеної підкорятися обставинам, ніж поводження досвідченої й безсовісної спокусниці.
____________________
* Лузітанія - римська провінція, територія якої приблизно збігалася з територією сучасної Португалії.
Светоній Транквілл розповів ще неймовірнішу версію, ніж Тацит, стверджуючи, що Нерон сам відбив Поппею Сабіну в її першого чоловіка Руфія Кріспіна й довірив Отону «під виглядом шлюбу», щоб любитися з нею таємно, а Отон її «не тільки спокусив, а й покохав настільки, що коли імператор за нею послав, він прогнав посланців і навіть самого Нерона не впустив до будинку, залишивши його стояти перед дверима й із благаннями та погрозами марно вимагати довірений другу скарб. Тому-то після розірвання шлюбу Отона було під виглядом намісництва заслано у Лузітанію».
Цьому також навряд чи можна повірити. Тут теж радше зображено люблячого чоловіка, що у марній спробі захистити своє кохання зважується на відчайдушний крок - відмовляється виконати повеління імператора віддати йому дружину. Проте що можна зробити проти влади? Ревнивця засилають, а його дружина дістається суперникові самодержцеві. А ось правдою в оповіді Светонія Транквілла є те, що Римом тоді почав ходити дошкульний віршик:
«Хочеш дізнатись, чому Отон у почеснім вигнанні?
Сам зі своєю дружиною він захотів переспати!»
Певною мірою правдою може бути й твердження Плутарха, який писав, що «заступником Отона був Сенека, і, здавшись на його прохання й умовляння, Нерон відіслав свого суперника намісником у Лузітанію» замість того, щоб розправитися з ним за непослух. Утім, Отона, мабуть, не стратили не стільки завдяки заступництву Сенеки, якщо таке й було, скільки через заступництво самої Поппеї Сабіни. Можливо, саме збереження життя чоловіка й стало тією умовою, за якої Поппея погодилася стати коханкою Нерона. Тільки цим можна пояснити те, що дивний, неймовірно сміливий і смертельно небезпечний вчинок не коштував Отону життя.
Нерон закохався в Поппею. Манера його залицянь не була чимсь новим для імператорів Риму. Точнісінько так забирав собі дружин у римських вельмож Калігула, та й сам Октавіан Август узяв собі за дружину Лівію, насильно розлучивши її з чоловіком. Для Нерона це не було якоюсь дрібною інтрижкою, «його пристрасть до Поппеї з кожним днем ставала палкішою». Заради Поппеї Нерон залишає навіть свою Акте, хоча й не позбавляє її прихильності. Проте, на відміну від Акте, становище коханки було для Поппеї Сабіни принизливим. Поппея стала домагатися, щоб Нерон розлучився з Октавією і одружився з нею.
11. Новий конфлікт між Нероном і Агріпиною. У чому справжні причини? Убивство Агріпини Молодшої
За словами Корнелія Тацита, Поппея не давала спокою Нерону, «засипaла його докорами, а інколи і глузувала, називаючи знедоленим сиротою, покірним чужим велінням і позбавленим не тільки влади, а й свободи дій». Вона постійно запитувала його, «чому відкладається їхнє весілля. Не подобається її зовнішність та її уславлені тріумфами діди?»
Неронові це подобалося, але перешкод було багато. Однією з них було те, що проти його розлучення з
