— А ви перестаньте недооцінювати Джеймса Ренні. Він тут керує вже цілу вічність, і люди до нього звикли. Крім того, він демонструє великі таланти, коли треба знайти офірного цапа. Немісцевий — а фактично заброда — ідеальний кандидат у нашій ситуації. Знаємо ми когось такого?
— Я сподівався почути від вас якісь ідеї, а на політичну аналітику.
Якусь мить він не сумнівався, що вона його знову вдарить. Потім Джулія втягнула в себе повітря, видихнула і посміхнулася.
— Ви радо послали б мене під три чорти, та вам би потім це муляло, хіба ні?
Міська сирена почала прорізати короткими свистками тепле, застигле повітря.
— Хтось подає сигнал про пожежу, — сказала Джулія. — Гадаю, ми знаємо де.
Вони подивилися на західний обрій, де небесну синяву вже замазувало димом. Барбі подумав, що основна його маса здіймається по інший бік Купола, але від жару невеличкі загоряння майже напевне мусили початися також на Честерському боці.
— Вам хотілося ідей. Гаразд, є одна. Я пошукаю Бренду, вона може бути або вдома, або разом з усіма в «Діппері», і запропоную їй керувати протипожежною операцією.
— А якщо вона скаже «ні»?
— Я цілком певна, що не скаже. Принаймні зараз, по цей бік Купола нема серйозного вітру, отже, там загорілася хіба що трава та трохи кущів. Вона підключить кілька енергійних чоловіків, вона знає достойних. Таких, котрих вибрав би сам Гові.
— І жодного з нових полісменів серед них, як я здогадуюсь.
— Хай вирішує сама, але я сумніваюсь, щоб вона покликала Картера Тібодо або Мелвіна Ширлза. Чи Фредді Дентона. Він служить копом уже п'ять років, але я знаю від Бренди, що Дюк планував його звільнити. Фредді кожного року виступає в ролі Санта-Клауса у початковій школі, і діти його люблять — у нього чудово виходить «о-го-го». А ще в нього є якась підлота в характері.
— Цим ви знову наллєте сала за шкуру Ренні.
— Так.
— Помста може бути вельми капосною.
— Коли треба, я й сама вмію бути капосною. І Бренда теж, якщо відчуватиме підтримку.
— Тоді вперед. І хай вона покличе того хлопця, Берпі. Коли йдеться про пожежу в чагарниках, я би радше поклався на Берпі, аніж на будь-якого ледацюгу з міської пожежної команди. До того ж у своїй крамниці він має все, що треба.
Вона кивнула.
— Це дійсно збіса слушна порада.
— Ви певні, що не хочете залучити й мене?
— На вас чекає ловля іншої риби. Бренда видала вам ключі від старого бомбосховища?
— Видала.
— Отже, ця пожежа може прислужитися зручним для вас відволікаючим фактором. Добувайте той ваш лічильник Ґайґера, — вона вже вирушила до свого «Пріуса», але раптом зупинилася і знов обернулася до нього. — Знайдення генератора — якщо він, звісно, існує — це, либонь, найкращий шанс для цього міста. Можливо, навіть єдиний. Агов, Барбі?
— Я тут, мем, — делікатно усміхнувся він.
Вона не підтримала його посмішки.
— Вам перехочеться недооцінювати Ренні після того, як почуєте його публічні промови. Не безпричинно він у нас тут такий довгограючий.
— Я втямив, не варто зайве дратувати його, розмахуючи скривавленою ганчіркою.
— Так. Тим паче, ця ганчірка може виявитися вашою сорочкою.
Вона поїхала шукати Бренду й Берпі.
Надивившись на провальну спробу військово-повітряних сил пробити Купол, глядачі розходилися з «Діппера» саме так, як це уявляв собі Барбі: повільно, з похиленими головами, майже без балачок. Чимало хто йшли, обнявшись за плечі, дехто плакав. Через дорогу від «Діппера» чекали три патрульні машини, і з півдесятка копів стояли, спираючись на них, готові до безпорядків. Але ніяких безпорядків не було.
Зелений автомобіль шефа стояв подалі, на стоянці перед крамницею «Брауні» (написаний вручну плакат у вітрині повідомляв: ЗАЧИНЕНО, ПОКИ «СВОБОДА!» НЕ ПРИНЕСЕ СВІЖИХ ПОСТАВОК). У машині сиділи шеф Рендолф і Джим Ренні, спостерігали.
— Ну от, — з відвертим задоволенням промовив Великий Джим. — Гадаю, тепер вони щасливі.
Рендолф кинув на нього здивований погляд.
— Вам
Ворухнувши плечем, Великий Джим скривився.
— Хотілося, звісно, але я й на мить не вірив. А цей чоловік з дівчачим ім'ям і його нова подружка Джулія зуміли переконати всіх, що все вийде, збудили марні надії, хіба ні? Так-так. А чи ти знаєш, що вона у тій її друкованій шматі ніколи не підтримувала мене у виборчих перегонах? Жодного разу.
Він показав рукою на пішоходів, що линули назад до міста.
— Дивись уважно, друже: ось до чого призводить некомпетенція, фальшиві сподівання і надмір інформації. Зараз вони просто нещасні й розчаровані, але коли очуняють, вони оскаженіють. Нам треба ще посилити поліцейські сили.
— Ще? У нас уже вісімнадцять одиниць, включно з частково зайнятими й новими підручними.
— Цього недостатньо. Тож ми мусимо…
Повітря почали прорізати короткі схлипи міської сирени. Вони подивилися на захід і побачили там дим.
— Мусимо за це подякувати Барбарі й Шамвей, — завершив фразу Великий Джим.
— Може, нам треба щось робити з цією пожежею.
— Це проблема Таркер Мілла. І уряду США, звісно. Це вони спричинили пожежу своєю нікчемашною ракетою, хай самі з нею й пораються.
— Але якщо жар запалив щось і з нашого боку…
— Перестань репетувати, як стара баба, і відвези мене назад до міста. Я мушу знайти Джуніора. Нам з ним треба дещо обговорити.
Бренда Перкінс і преподобна Пайпер Ліббі стояли біля «Діппера» поряд з «Субару» пані Пайпер.
— Я й не вірила, що вийде, — промовила Бренда. — Але я б збрехала, якби сказала, що не розчарована.
— Я теж, — погодилася Пайпер. — Гірко. Я б запропонувала підвезти тебе до міста, але мушу ще заїхати до декого з моїх парафіян.
— Не на Малій Курві, сподіваюсь? — спитала Бренда, киваючи великим пальцем на задимлене небо.
— Ні, це в інший бік. Східний Честер. Джек Еванс. Він втратив дружину в День Купола. Дикий інцидент. Хоча зараз усе в нас тут дике.
Бренда кивнула.
— Я бачила його на Дінсморовому полі, він тримав плакат з портретом своєї дружини. Бідний, бідний чоловік.
Пайпер підійшла до відкритого вікна з боку водійського сидіння, де перед кермом сидів Кловер, розглядаючи натовп, що розходився з «Діппера». Вона порилася в кишені, дала псу якийсь смаколик, а вже тоді сказала:
— Посувайся, Кловере, сам знаєш, ти ж знову провалив екзамен на водія. — А тоді, конфіденційно, до Бренди: — Він ніяк збіса не навчиться паралельному паркуванню.
Пес перестрибнув на пасажирське сидіння. Пайпер відчинила дверцята машини й поглянула на дим.
— Певно, добряче горить ліс у Таркер Міллі, але нас не зачепить, — вона невесело усміхнулася Бренді. — Ми під захистом Купола.
— Велике щастя, — промовила Бренда. — Передавай Джекові мої співчуття. І мою любов.
