Творчество Лесной Мавки

 Swiety ogien, jak wiewiorka ruda,
 skoczy w dom, gdzie zamieszkali Judy.

* * *

 Na bialej dzwonnice
 zaloba majowa.
 Na strunach urwanych
 muzyka i slowa.
 Tam slonce sosnowe
 ma usmiech dziecinny,
 wkazuje nam drogu.
 O swiat czarodziejski,
 w zalobie majowej
 zabity bez winy!
 Niech lesna modlitwa
 odmienie sie  w bitwu!
 Las smierci nie wierze.
 Niech drzewa-zolnierzy
 powstaja na wroga!
 Nie oddam dzwonnicy,
 nie oddam swietyni,
 ojcowskiego progu!

В этом разделе мои стихи на славянских языках, польском и украинском. Правда, на украинском я писала очень мало, а вот в польском ощутила свое второе крыло.

Спомин

 Була моя у лагiднiй покорi.
 Була менi як непiзнаний свiт.
 А яблука котилися, як зорi,
 губилися у росянiй травi.
 А ми збирали iх собi на щастя,
 хмiльнi слiди ховали споришi.
 Я тихо цiлував тво зап ястя,
 шукав шляху до бiдноi душi.
 Спомин кличе до саду старого.
 Ти приходиш, як ангел, вночi.
 Ми згубили вiд щастя ключi,
 у минуле нема дороги.
  I зимно, i душа не хоче миру,
 а сон, як кiнь слiпий, верта назад.
 Тодi блищав лиш мiсяць, як сокира,
 а вже i справдi порубали сад.
 О давня, я тебе не потривожу,
 нема вже яблук в росянiй травi.
 Як всiх нещасних в свiтi — Матiр Божа,
 мене твiй образ береже довiк.

Матiнка

 Матусю, свiтла берегине,
 тобi вклонюся, мов святiй.
 Душею я до тебе лину
 крiзь терен буднiв i надiй.
 Коли з життєвої розлуки
 до тебе повернуся, мамо,
 я поцiлую рiднi руки
 смиренно, як  iконку в храмi.
 До дому рiдного, до матерi стежина
 одна у серцi, як земна калина.
 Моя пресвiтла, лагiдна матусю,
 я на зорi за тебе Богу помолюся.
 Там небо журавлями вишите
 над домом, рiдним назавжди.
 А весни облiтають вишнями
 i зрiють лiт важкi плоди.
 О мамо, я люблю i вiрю,
 я повернуся, лиш чекай,
 як журавлi знаходять сiрi
 небесний шлях у рiдний край.

Львівське

Моїй сестрі Тіні